Звіт про роботу Ірини Геращенко

за період з 17.06.2014—16.05.2019 рр.

17.06.2014 року призначена Уповноваженим Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях. З травня 2015 року — представником України в Робочій підгрупі з гуманітарних питань ТКГ. Роботу виконувала на волонтерських засадах. Дякую за співпрацю МЗС України, СБУ, ГПУ, МОУ, представникам церков, релігійних організацій та волонтерам.

1. Законодавча діяльність. Внесено 35 законопроектів, спрямованих на вирішення безпекових та гуманітарних питань, з яких 15 стали законами. Найважливіші серед них:

— «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» 1706-VII, який став першим Законом, який встановив гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів понад 1,5 млн ВПО;

— «Про внесення зміни до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо забезпечення рівності прав військовослужбовців на грошове забезпечення» 1486-VIII, яким за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби;

— «Про внесення зміни до додатка № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» 2573-VIII, який дозволив розблокувати виплати родинам політв’язнів Кремля. Найближчими днями перші номінанти державної стипендії ім. Левка Лук’яненка, яка спрямована на підтримку родин політв’язнів, будуть вручені Президентом України;

— «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» 2505-VIII, яким визначено правове регулювання відносин, пов’язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів. Однак, вважаю неприпустимим, що уряд, всупереч встановлених Законом строків (до 02.11.2018 р.!), так і не виконав положень у частині соціального захисту членів сімей осіб, зниклих безвісти, створення реєстру для обліку та пошуку таких осіб;

— «Про протимінну діяльність в Україні» 2642-VIII (та зміни до Закону щодо удосконалення механізмів залучення фінансування заходів протимінної діяльності), яким створено передумови відповідно до міжнародних стандартів для проведення гуманітарного розмінування. Площа замінованих територій сходу України, що потребують очищення, становить майже 7 тис. кв. км, на якій нині проживають 1,5 млн чоловік. 15 тис. кв. км забруднені на ТОТ України.

Внесено та прийнято 20 Постанов Верховної Ради України. Це звернення до урядів і парламентів іноземних держав, міжнародних парламентських асамблей та міжнародних організацій щодо агресії РФ в Україні, щодо звільнення заручників, військовополонених моряків та політв’язнів Кремля.

Проведено 25 засідань неформальної депутатської групи «Мінська платформа» для зближення позицій політичних сил з питань деокупації та відновлення миру на Донбасі, за участі спецпредставника США по Україні К. Волкера, представника від ОБСЄ в ТКГ М. Сайдіка, представника України в ТКГ Є. Марчука.

Задля перейняття досвіду постконфліктного врегулювання та перехідного правосуддя взяла участь у засіданнях за участі екс-міністра внутрішніх справ Колумбії, повноважного переговорника Гаванського переговорного процесу Х. Ф. Крісто, екс-міністра юстиції Республіки Хорватія, екс-заступника глави Адміністрації Президента Республіки Хорватія В. С. Озболт, екс-заступника міністра внутрішніх справ Республіки Хорватія Й. Морича, екс-глави Урядового Комітету Республіки Хорватія з питань переміщених осіб і біженців Л. Пейковича, представників Хорватського центру з протимінної діяльності (CROMAC).

Двічі брала участь у відкритих дебатах РБ ООН на тему «Жінки, мир, безпека», де детально поінформувала про гуманітарні наслідки агресії РФ на тимчасово окупованих територіях України (ТOТ), від якої найбільше страждають жінки та діти, та про роль українських жінок у миротворчих процесах.

Як представник української парламентської делегації в ПАРЄ працювала над резолюціями задля посилення санкційного тиску проти РФ та звільнення заручників.

Разом із колегами брала участь у напрацюванні Мінських документів (Протоколу від 05.09.2014 р., Меморандуму про виконання положень Протоколу від 19.04.2014 р., Комплексу заходів з виконання Мінських угод від 12.02.2015 р.).

У результаті спільних зусиль українських та європейських дипломатів зменшено кількість представників країни-агресора РФ у складі моніторингової місії ОБСЄ (станом на травень 2019 р. серед 771 міжнародних спостерігачів СММ ОБСЄ — лише 37 громадян РФ).

Подано майже сто депутатських запитів з питань усунення порушень прав ВПО на соціальне та пенсійне забезпечення та спрощення процедури верифікації отримання виплат; сприяння у протезуванні та реабілітації військовослужбовців; врегулювання порядку переміщення товарів через КПВВ; відновлення інфраструктурних об’єктів Донбасу тощо. Опрацьовано з цієї тематики понад три тисячі звернень громадян.

Взяла участь у понад 500 міжнародних зустрічах: з представниками урядів та парламентів зарубіжних країн, представниками міжнародних організацій та дипломатичних місій для посилення санкційного тиску проти Кремля та звільнення незаконно утримуваних в РФ громадян України.

2. Звільнення заручників. Взяла участь у 87 засіданнях підгрупи у Мінську. З початку АТО вдалось знайти/звільнити 3 240 осіб. З 27.08.2015 р. (розпочато офіційний облік СБУ), в рамках підгрупи, завдяки зусиллям Президента України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, МЗС України у співпраці із Об’єднаним центром СБУ із звільнення заручників вдалося звільнити майже 150 українців.

У грудні 2017 р. вдалося звільнити найбільше — 74 особи із окупованого Донбасу.

2018 р. вдалося звільнити лише одного військовослужбовця з окупованого Донецька і двох військовослужбовців з РФ.

Звільнені заручники у 2017 р. та деякі члени їх родин за ініціативи Президента України пройшли обстеження та лікування в ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС та госпіталях, отримали разову грошову допомогу.

У рамках роботи гуманітарної підгрупи ТКГ з січня 2018 р. представникам РФ та ОРДЛО було передано українською стороною 18 листів щодо звільнення політв’язнів Кремля в обмін на засуджених в Україні громадян РФ (у форматах 23 на 23, 25 на 25), десятки листів щодо звільнення заручників з ОРДЛО (останній у форматі 19 на 72). З 25.11.2018 р. ми кожного засідання підгрупи і ТКГ наполягали на звільненні в односторонньому порядку 24 військовополонених українських моряків.

Тюрми, розташовані на території РФ, в окупованому Криму та на Донбасі, залишаються закритими для міжнародних гуманітарних місій. Це зони катувань і тортур, сексуального насильства. РФ продовжує блокувати доступ до українців місій МКЧХ, Моніторингової місії ООН з прав людини та ОБСЄ, аби приховати сліди своїх злочинів.

На сьогодні ОРДЛО підтверджує лише утримання 27 громадян України (з них 12 — ОРЛО, 15 — ОРДО).

Українська сторона має підтверджені документальними свідченнями (відео, фото, ЗМІ і т. д.) інформацію про утримуваних в ОРДЛО 81 особу (з них 69 — ОРДО, 12 —ОРЛО).

Українська сторона також неодноразово зверталась по інформацію про місця утримання 13 заручників, доля яких наразі невідома. Вони перебували у полоні 2014-2015 рр. у НЗФ на окупованому Донбасі, а факти їх утримування підтверджувалися ОРДЛО у Мінську. У нас є всі підстави вважати, що вони могли бути закатованими і вбитими, як і І. Турков, тіло якого було ідентифіковано за ДНК.

За ці роки відбувались лише поодинокі випадки передачі листів та посилок МКЧХ та ОБСЄ заручникам. За мого сприяння у 2018-2019 рр. вдавалось передавати продуктові набори заручникам через ОБСЄ, МКЧХ та волонтерів. На жаль, домовитись про регулярну передачу листів та посилок, а також про налагодження телефонного зв’язку не вдалося.

У грудні 2018 р. ініціювала акцію «Напиши листа нашим» на підтримку заручників, політв’язнів та військовополонених моряків. Дякую всім, хто підтримав цю акцію.

3. Пошук осіб, зниклих безвісти. За інформацією Об’єднаного центру з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб, заручників та встановлення місцезнаходження безвісти зниклих в районі проведення антитерористичної операції СБУ 258 осіб вважаються зниклими безвісти на Донбасі. З 2015 р. українська сторона наполягала на запровадженні тристороннього механізму пошуку зниклих безвісти осіб за участі МКЧХ (Україна—РФ—МКЧХ), однак РФ відмовляється від згаданої пропозиції. 

4. Переведення осіб, засуджених до 2014 року, на підконтрольну уряду територію. З 2015—2019 рр. на підконтрольну Україні територію переведено 394 засуджених. До Секретаріату омбудсмена надійшло 882 заяв від засуджених, їх родичів про переведення на підконтрольну уряду територію. У 2018 році вдалось розблокувати переведення таких осіб з окупованої території Луганської області.

5. Робочі візити на Донбас. За звітний період здійснила 83 поїздки на Донбас, частина з них — з депутатами Європарламенту, послами закордонних держав, колегами. Неодноразово супроводжувала Президента України П. Порошенка під час візитів на Донбас.

За результатами таких поїздок та засідань гуманітарної підгрупи ТКГ вдалось частково врегулювати окремі питання, зокрема:

— відновлено об’єкти газо-, водо- та електропостачання в Авдіївці та ін. містах;

— 27.10.2015 р. відкрито перший піший перехід у смт Станиця Луганська, у грудні 2017 р., за сприяння МКЧХ, частково відремонтовано пішохідний міст в Станиці Луганській. Усі роки українська сторона підтверджувала готовність подальшої реконструкції мосту разом з МКЧХ або самостійно, але ця пропозиція залишається заблокованою;

— восени 2018 р. здійснено реконструкцію КПВВ «Станиця Луганська», що дало змогу збільшити кількість автоматизованих робочих місць з перевірки документів та штат підрозділу, який забезпечує пропускні операції;
— облаштування та покращення побутових умов на КПВВ, спрощення процедур пропуску осіб та транспортних засобів через контрольні пункти, прийнято рішення про збільшення чисельності персоналу КПВВ та обсягу багажу, який може перевозитись: з 50 до 75 кг.

— українська сторона відкрила КПВВ «Золоте» 31 березня 2016 р. На його будівництво було витрачено 2 млн грн, щоденно на утримання КПВВ з Держбюджету витрачається 10 тис. грн. Проте через провокації бойовиків пункт пропуску заблокований вже третій рік.

6. Гуманітарна та матеріально-технічна допомога Донбасу.

Під час поїздок регулярно зустрічалась у місцях дислокації та на передовій із керівництвом та особовим складом військових підрозділів: 10-й, 128, 92, 93, 72 , 81, 79 ін. бригад. З 2014—2017 рр. разом з колегами М. Іоновою, І. Фріз, І. Луценко та А. Герасимовим, за сприяння меценатів, благодійних фондів та волонтерів військовим частинам передано форму, аптечки, тепловізори, автомобілі, акумулятори, пральні машини, ноутбуки, принтери, електричні та масляні обігрівачі, бензокоси, мікрохвильові печі, індукційні плити, будівельні матеріали для бліндажів та укріплень, бензопили та ін. Військовим госпіталям та медичним закладам Донбасу та медзакладам у суміжних областях передано операційні столи, інвалідні візки, дихальні апарати, реанімобіль, інше медичне обладнання.

Сприяла проведенню виставок та заходів для привернення уваги світового співтовариства до ситуації в Україні, ключової ролі подій в Україні в системі регіональної і глобальної колективної безпеки та подальшої долі всієї Східної Європи, необхідності підтримки України у її боротьбі проти зовнішньої військової агресії, про реалії війни та розбудову мирного життя на визволених від терористів територіях. Експозиції були представлені, зокрема, в Європарламенті (Брюссель), ПАРЄ (Страсбург), Копенгагені (Данія), Нью-Йорку, Лондоні, Тбілісі.

Опікуюся сім’ями незаконно утримуваних громадян України на ТОТ України та в РФ. На постійному контакті з родинами заручників, політв’язнів, військовополонених моряків.

З 2014 р. у рамках благодійної акції «Бібліотечка для Донбасу» понад 45 тисяч книжок було передано до військових госпіталів, військових частин, бібліотек, шкіл, дошкільних навчальних закладів Донецької та Луганської областей. Велика подяка голові Держкомтелерадіо О. Наливайку та всім книговидавцям, які підтримували цю акцію.

На мою думку, важливо врахувати такі позиції задля мирного врегулювання ситуації на сході України:

— українська сторона робила все для реінтеграції Донбасу, в той час як російська — підтримувала «гарячу» фазу конфлікту, або замороження конфлікту. Нам вдалося зупинити гарячу фазу конфлікту. Пріоритетне завдання — не дати «заморозити» конфлікт;

— дискусія в рамках Мінського процесу має відбуватися виключно в тристоронньому форматі між Україною, РФ за посередництва ОБСЄ. Жодних прямих переговорів Києва і маріонеточних режимів Донецька і Луганська, до яких штовхає та шантажує Москва, бути не може. Це червона лінія. Щодо прямих переговорів з РФ — для України важливо проводити переговори з РФ за посередництва міжнародних партнерів України;

— українська сторона виконала політичний блок Мінських угод — прийнято закон про амністію, про особливості місцевого самоврядування на Донбасі. Проте вони не набули чинності через деструктивні дії Кремля, зокрема, проведення псевдовиборів на Донбасі. Росія має скасувати укази Президента РФ щодо визнання документів т. зв. ОРДЛО, незаконної паспортизації на окупованому Донбасі, публічно засудити результати т. зв. виборів в ОРДЛО і негайно розформувати «псевдо-органи влади». Тільки тоді можливо говорити про підготовку та проведення виборів на Донбасі відповідно до українського законодавства та норм міжнародного права;

— життєво необхідною для демілітаризації Донбасу є реалізація ініціативи Президента України П. Порошенка щодо запровадження миротворчої місії ООН на Донбасі із широким мандатом тимчасової адміністрації з поліцейським компонентом задля проведення комплексної демілітаризації регіону. Миротворча місія ООН має бути розміщена на всій окупованій території Донбасу і повинна взяти під контроль ділянку українсько-російського кордону і тримати його до звільнення Донбасу. У складі місії, апріорі, не можуть бути представники країни-агресора РФ;

— Мінський процес зараз перебуває в глибокій кризі, його реанімація залежить лише від активізації та конструктивних переговорів у «нормандському форматі». Однак остання зустріч на рівні керівників країн «нормандської четвірки» відбулася ще 19 жовтня 2016 року. На рівні міністрів закордонних справ — 11 червня 2018 р. Надалі РФ блокувала всі ініціативи щодо зустрічі в «нормандському форматі». Тільки активізація переговорів у «нормандському форматі» може надати нового імпульсу для Мінського процесу;

— РФ несе повну відповідальність за блокування звільнення заручників, політв’язнів Кремля та військовополонених моряків. Ми десятки разів пропонували звільнення у різних форматах («1х1», «2х2» «25х25» та ін.). Проте РФ займає деструктивну позицію та наполягає на звільненні у форматі «всіх на всіх». При цьому російська сторона і ОРДЛО відмовляються обговорювати питання звільнення українців в російських тюрмах і приховують кількість українців, які утримуються на окупованих територіях Донбасу;

— ми очікували від наших міжнародних партнерів активної і послідовної позиції та практичних дій для звільнення РФ заручників, політв’язнів Кремля. Тиск проти РФ у питанні одностороннього звільнення військовополонених моряків має бути посиленим. І це відповідальність не тільки України, а й світу;

— важливим викликом залишається пролонгація існуючих санкцій, які мають тривати до повного виконання Росією Мінських угод. У червні 2019 р. відбудуться важливі дебати щодо санкцій Євросоюзу проти РФ;

— щодо перезавантаження Мінського процесу: важливо забезпечити тристороннє перезавантаження учасників мінських груп — від України, РФ та ОБСЄ. Очікуємо від координаторів ОБСЄ активнішої позиції: зацікавлення не лише процесом, а й результатом.