Фото зі сторінки у Твіттері М. Точицького.

Так збіглося, що виборчі процеси нині переживає не лише Україна, а й інституції Євросоюзу. Вже цього тижня, з 23 по 26 травня, в країнах ЄС відбудуться вибори до Європейського парламенту. Й оскільки наша країна уже законодавчо визначила стратегічною метою членство в ЄС та НАТО, нам варто звернути особливу увагу на те, який курс обере ЄП на найближчі п’ять років. Результати виборів можуть позначитися, зокрема, на санкційній антиросійській політиці, впливі Москви на Європу та порядку денному «українського питання».

Міжнародні експерти зауважують, що конкретну конфігурацію сил навіть за кілька днів до виборів складно передбачити, але погоджуються, що зміни будуть. Зокрема, прогнозують, що може збільшитися кількість євроскептиків та прихильників Росії, але сподіваються, що більшість все ж розумітиме, які загрози несе Москва.

Отож, чи залишиться Україна пріоритетним партнером для ЄП, які результати нашої співпраці за останні п’ять років та яких відносин чекати в майбутньому – про це «Голос України» запитав у представника України при ЄС Миколи Точицького (на знімку).

– За останні п’ять років Європейський парламент утвердився як один з головних рушіїв включення України в загальноєвропейський політичний і суспільний контекст та надійний адвокат нашої держави у реалізації її європейських прагнень. Упродовж усіх п’яти років роботи ЄП 8-го скликання Україна перебувала в центрі його уваги. Жодне інше зовнішньополітичне досьє не було так широко й системно присутнє на порядку денному ЄП. «Українське питання» стало важливим, відповідальним та престижним елементом діяльності для багатьох євродепутатів. Особливо важливим є те, що ЄП є інституцією ЄС, яка напряму обирається його громадянами. Відтак завдяки ЄП ми можемо говорити про демократичну легітимізацію діяльності ЄС, спрямованої на поглиблення відносин з Україною, підтримку євроінтеграційного курсу нашої держави, а також захист її суверенітету і територіальної цілісності та протидію триваючій російській агресії.

З 2014 р. «українське питання» з домінуюче сприятливим ставленням до нашої держави було системно присутнє в роботі пленарних сесій, робочих і неформальних органів, діяльності керівництва Парламенту та окремих депутатів і їх груп. Керівництво ЄП, його депутатські групи і робочі органи, а також окремі євродепутати регулярно виступали зі зверненнями, заявами і коментарями на підтримку України, зокрема, в контексті триваючої російської агресії проти нашої держави, а також з питань широкого порядку денного відносин України та ЄС. Членами ЄП проводилися численні публічні акції на підтримку України, зокрема в контексті міжнародних зусиль зі звільнення українських політичних в’язнів у РФ та на тимчасово окупованих територіях.

Україна має підтримку більшості депутатського корпусу ЄП та всіх проєвропейських політичних сил парламенту. Більше того, показовим стало те, що нечисленними критиками й опонентами нашої держави в ЄП переважно стали критики і опоненти об’єднаної Європи – євроскептичні радикальні сили.

Європарламент нинішньої каденції за п’ять років ухвалив понад 25 законодавчих актів, резолюцій та доповідей, безпосередньо присвячених Україні. А загалом Україна згадується у майже 120 рішеннях ЄП. І це не враховуючи регулярних пленарних дебатів, зокрема тих, що відбулися на передостанній сесії ЄП у березні й були присвячені п’ятим роковинам незаконної окупації Росією Криму, численних рішень і тематичних засідань парламентських комітетів та делегацій, публічних депутатських слухань, зустрічей у рамках візитів до ЄП українських делегацій.

Політична позиція Європейського парламенту на підтримку України стала важелем тиску на інші інституції ЄС з метою посилення їх амбітності в розвитку відносин з Україною та визнанні європейської перспективи нашої держави. Низкою своїх резолюцій ЄП не лише підтримав діючий санкційний режим ЄС стосовно РФ, а й закликав до його посилення. Виявом реального сприйняття Європарламентом нинішньої політики Кремля стало ухвалення Доповіді про стан відносин ЄС – РФ, де Росія більше не визнається стратегічним партнером та міститься заклик до перегляду Угоди про партнерство і співробітництво.

Європарламент підтримав українські ініціативи щодо необхідності розгортання на окупованих територіях Донецької і Луганської областей міжнародної миротворчої операції, а також щодо створення міжнародного майданчика для обговорення проблеми деокупації Криму. Європарламент став провідною інституцію у приверненні уваги в Європі до серйозних загроз російської пропаганди, дезінформації, кібератак та втручання у виборчі процеси і референдуми, що здійснюється Москвою як інструменти її гібридної війни. У своїх резолюціях європарламентарії згадали ім’я практично кожного з понад 70 українських бранців на території Росії і окупованого Криму. Жодна справа злочинного переслідування Росією українських громадян не пройшла повз увагу ЄП. Також Європейський парламент став однією з перших міжнародних інституцій, яка почала бити на сполох у зв’язку з ескалацію Росією конфлікту та актами агресії в Азовському морі й Керченській протоці, цілковито ставши на бік України.

Варто також згадати неодноразові візити євродепутатів в зону проведення АТО/ООС і на лінію протистояння з демонстрацією підтримки Європи українських бійців на лінії фронту.

Європейський парламент чітко визнав і неодноразово наголосив на невід’ємному праві України претендувати на членство в ЄС відповідно до статті 49 Договору про ЄС.

Європарламент є активною стороною і партнером України в оцінці реформ у нашій державі. Чітко артикулюючи сфери, де від України очікується продовження зусиль у сфері внутрішніх перетворень, та не уникаючи точкових критичних зауважень, ЄП визнає, що за останні п’ять років Україна здійснила більший прогрес, ніж за всі попередні роки незалежності.

Серед найважливіших і пам’ятних рішень ЄП 8-го скликання, які стосувалися України, варто відзначити, зокрема, безпрецедентну в історії європейського та українського парламентаризму синхронну ратифікацію у 2014 році Верховною Радою України та Європейським парламентом Угоди про асоціацію між Україною та ЄС з прямою трансляцією з Києва та Страсбурга; у 2016 р. єдиний раз у практиці ЄП своїх відносин з іншими державами провів тематичний «Тиждень України»; підписання 17 травня 2017 року в Європейському парламенті рішення про запровадження ЄС безвізового режиму для громадян України; а в 2018 році Європарламент вручив свою найвищу відзнаку – Премію за свободу думки ім. Сахарова – українському режисеру і політичному заручнику Кремля Олегу Сенцову, визнавши його боротьбу за людську гідність, свободу слова та верховенство права з режимом Путіна як приклад для наслідування в усьому світі, тощо.

– Пане Миколо, на вашу думку, як зміниться політична палітра Європарламенту після травневих виборів? Чи збережеться проукраїнська більшість?

– Звісно, що остаточна палітра ЄП наступного скликання визначатиметься демократичним вибором громадян ЄС, але я переконаний, що за результатами виборів в ЄП збережеться ефективна проєвропейська більшість, яка у свою чергу, формуватиме і більшість проукраїнську. Відносини України і ЄС та формування політики ЄП стосовно нашої держави засновані на цінностях та спільних інтересах. Я можу твердо сказати, що провідні політичні сили ЄС цілковито усвідомлюють інтерес у поглибленні відносин з Україною, а також є непохитними у своїх ціннісних орієнтирах, зокрема, що стосується нашої держави, її суверенітету і територіальної цілісності.

Варто прогнозувати, що провідну роль в ЄП наступного скликання, а відтак і в новому складі Єврокомісії, відіграватимуть ті політичні сили, які складають основу і нинішньої політичної структури в інституціях ЄС.

Водночас, низка новітніх кризових явищ в Європі, стосовно яких ЄС лише починає пошук шляхів реагування, ситуація навколо виходу Великої Британії з ЄС, а також активна дезінформаційна війна РФ проти Європи та постійні вручання Кремля у демократичні процеси в європейських країнах призводять до зростання популізму й радикалізму. Це не може не позначитися на збільшенні підтримки партій, які виступають за послаблення ЄС або його дезінтеграцію, сповідують радикальні політичні погляди.

Збільшення присутності в ЄП євроскептичних і радикальних політичних сил може стати викликом для ЄС та традиційних проєвропейських партій, проте я вірю, що європейська ідея і європейська єдність будуть захищені, а амбітне і далекосяжне зближення України з ЄС продовжуватиметься.

– Враховуючи, що виборчі процеси в Україні та Європарламенті співпали в часі, за вашим прогнозами, яких взаємовідносин слід чекати між українським істеблішментом та євродепутатами в наступні п’ять років?

– Європарламент, як і ЄС в цілому, чітко декларує, що визначальним є європейський вибір українського народу, а не політичні персоналії чи результати виборів. Саме тому ЄП та інші інституції ЄС будуть так само тісно співпрацювати над поглибленням інтеграції України з ЄС і з новим Президентом України, і з майбутнім новим складом Верховної Ради України.

Головним очікуванням ЄП від України, її політичного керівництва та українського парламенту, як і зараз, буде неухильне продовження амбітного і всеохоплюючого курсу внутрішніх реформ та подальша безкомпромісна боротьба з корупцією. Дороговказом багатьох реформ в Україні надалі залишатиметься Угода про асоціацію, успішна імплементація якої визначатиме взаємовідносини із, за вашими словами, українським істеблішментом, а не фактичні результати виборів.

Говорячи про наступні парламентські вибори, варто очікувати принципового сподівання з боку ЄП стосовно їх цілковито демократичного й вільного проведення на рівні, не гіршому за високі стандарти проведення нашою державою президентських виборів.