На ланах дедалі менше традиційних сільгоспкультур, які сіяли наші пращури, та дедалі більше сучасних, що дають максимальний економічний зиск. На Сумщині поступово зникають з полів цукрові буряки і гречка, зменшуються посіви гороху і вівса. Замість них, хоч куди оком кинь — суцільні масиви соняшнику та кукурудзи.
Стає несолодко
Стосовно цукрових буряків ситуація зрозуміла: з 18 підприємств, що колись займалися в області переробкою солодких коренів, Сумщина поступово «з’їхала» до одного. Але це було минулого сезону — нинішнього, вважає директор Департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Олександр Маслак (на знімку), і воно не працюватиме.
Єдиний в області цукрозавод, що в Миколаївці Білопільського району, закінчив минулий рік із понад 100-мільйонними збитками й досі не розрахувався з боргами. Лише кілька тижнів тому підприємство погасило торішню заборгованість із зарплати. А за сировину, вирощену для заводу кількома агрофірмами, не заплатили й досі.
Минулого року цукрозавод у Миколаївці переробив 65,5 тисячі тонн цукрових буряків та одержав «на виході» 11 тисяч тонн цукру, тоді як позаторік було перероблено 200 тисяч тонн сировини й отримано 23,5 тисячі тонн продукту. Потреби області в цукрі становлять приблизно 30 тисяч тонн, тож підприємство їх в основному забезпечувало. Нинішньої осені цукру на Сумщині не варитимуть, тому для місцевих сільгосппідприємств немає резону й сіяти цукрові буряки. Готовий продукт завозитимуть з інших регіонів, і це неодмінно позначиться на його ціні.
За словами Олександра Маслака, минулого року цукровий буряк сіяли в області десять агрофірм, а загальна площа під ним становила понад три тисячі га. Буряки вирощували і юридичні, й фізичні особи. Одержали їх 140 тисяч тонн за хорошої урожайності, що сягнула 441 ц/га. Цього року цукровим буряком займаються лише три сільгосппідприємства, що висіяли колись стратегічну для області культуру на площі 780 га. Ще кілька гектарів додадуть до загального «валу» особисті селянські господарства. Та в будь-якому випадку, навіть порівняно з нехорошим для культури минулим роком маємо майже чотириразове зменшення посівів. Близько половини їх належить фермерському господарству «Урожай» Роменського району, яке, попри все, зберігає вірність культурі, забезпечуючи її врожайність на рівні 530 ц/га. Але й «Урожай» за рік майже удвічі зменшив площу посіву буряків, бо восени доведеться відвозити їх на переробку до Полтавської або Чернігівської області.
Стрибок із гречки
З полів потихеньку зникає і гречка. Дедалі менше сіють інших культур — зокрема, замість ячменю переходять на сорго. Бо культура дуже посухостійка, а ця якість стає дедалі актуальнішою. Також сорго охоче купують птахофабрики, бо це зерно сприяє яйценосності курей.
Станом на 22 травня гречкою на Сумщині засіяли лише одну тисячу гектарів. До кінця травня, коли завершиться посівна кампанія, ця площа збільшиться, але не набагато.
Тим часом у Департаменті агропромислового розвитку ОДА прогнозували, що сільгосппідприємства області відведуть під гречку до 10 тис. га. Торік було 11 тис. га, позаторік — ще більше, тож тенденція до зменшення посівів прискорюється.
Сіяти гречку, як і цукровий буряк та деякі інші культури, заважає надто низька рентабельність. Із кожним роком стає вигідніше вирощувати рослини, що найбільше виснажують ґрунт. У цивілізованих державах їх намагаються не культивувати, тому на зарубіжних ринках на таку продукцію є стійкий попит.
Аби було вигідно не лише вирощувати та продавати за кордон насіння соняшнику чи рапсу, а й виробляти гречані крупи та цукор, необхідна протекціоністська політика з боку держави. У розвинених країнах фермерам виплачують дотації за кожен гектар «потрібних» посівів, і таке регулювання стимулює розвиток рослинництва у перспективному напрямку.
— Сільгоспвиробники та переробники не працюватимуть собі на збиток, — підсумовує О. Маслак. — Вони займатимуться лише тим бізнесом, який на сьогодні економічно вигідний.
Сумська область
