Служба їй настільки подобається, що мріє стати офіцером. До речі, її старша сестра також служить у цій само частині.

Автомат у руках підлеглого, а відповідальність — на командирові

— Ви суворий командир? — запитую в сержанта Бойко.

—Так! — без роздумів відповідає Ірина. — Коли відповідаєш за підлеглих, треба бути і суворим, і вимогливим, інакше справи на лад не підуть.

Бойко командує відділенням проводового зв’язку взводу зв’язку. Відділення невелике — п’ять осіб, з них четверо — жінки-зв’язківці плюс один чоловік-механік.

Їхній підрозділ щойно повернувся з полігона. Були бойові стрільби. Зброя у руках — подвійна відповідальність. Командир контролює, як підлеглі поводяться із засобом ураження. Автомат у руках підлеглого, а відповідальність — на командирові.

На полігон виїжджають також на навчання. Тоді вони розгортають обладнання для забезпечення зв’язком, без якого жодне навчання не відбудеться. Налагоджують спецзв’язок військової частини із Західним оперативним командуванням, у підпорядкуванні якого перебуває їхній підрозділ.

Сержант Бойко планує зростання по службі. Мріє стати офіцером. Каже, за першої нагоди знову поїде на навчання. Нині, крім неї, у частині є ще жінки, які командують відділеннями. Ірина Бойко була першою представницею прекрасної статі, яка стала командиром відділення у їхньому підрозділі.

Модні туфельки змінила на берці

У Ірини є дві сестри: старша і молодша. «Тато так хотів хлопчика, а народжувалися ми, дівчата, — усміхається співрозмовниця. — Виховував нас як хлопців. Водив у тир, навчав стріляти, залучав до спорту. Мабуть, забував, що ми дівчатка. У школі на уроках трудового навчання я не вишивала, як це робили однокласниці, а йшла у майстерню з хлопцями: щось тесала, стругала. Пригадую, зробила кухонну дощечку, яку подарувала мамі».

Батько сестер Бойко служить в одній із військових частин. Щоправда, він не військовий, а вільнонайманий працівник. На рік старша сестра після закінчення Вінницького національного аграрного університету попросила у батьків дозволу стати військовою.

Тато двома руками голосував «за» таке рішення доньки. Пізніше те само зробила Ірина. Тепер вони в одній частині. Найменша ще навчається у школі.

— Коли влаштовувалася у частину, не могла зрозуміти, чому психолог із подивом дивиться на мене, — згадує пані Ірина. — Аж поки мене не запитали, чи знаю про те, що на сході країни війна. Звичайно, знаю. Чи радилася з приводу вибору професії з батьками? Аякже!

Контракт Ірина підписала у 2016-му. На той час дівчат і жінок брали тільки на обмежене коло посад. Вона стала телефоністкою. Попрацювала приблизно півроку. Щойно вийшов наказ про гендерну рівність, поросилася на іншу посаду. Їй запропонували пройти навчальну підготовку на командира відділення. Погодилася.

Диплом із відзнакою

Науку молодшого командира опановувала у навчальному центрі Нацгвардії на Львівщині. Зізнається, що отриманим багажем знань задоволена. Теоретичні заняття поєднували з практикою.

— Полігон став нашим другим місцем проживання, — каже дівчина. — Там шліфували вогневу підготовку. Згадувала батька, як він навчав нас стріляти. Його поради знадобилися. Стрільбу вели з автомата і пістолета. Обов’язковою була також фізична підготовка. Все як на справжній службі. Раніше в казармі мені жити не доводилося. У навчальному центрі одне з приміщень відведено для жінок і дівчат. Ходили в наряди, зокрема, чергували на кухні.

На навчання у центрі зараховують після складання тестів та іспитів. Не всі охочі стати молодшими командирами пройшли такі випробування.

— Залишилося тільки десять жінок, які продовжили навчання за програмою підготовки молодших командирів, — розповідає сержант Ірина Бойко. — Інші не пройшли випробування.

Склали іспити по закінченні, випускникам вручили дипломи. В Ірини Бойко він з відзнакою.

Коментар

Офіцер групи інформації та комунікації старший лейтенант Анна Лазуренко каже: «Після запровадження у Нацгвардії гендерної рівності жінки можуть служити на тих само посадах, що й чоловіки. Раніше існували обмеження.

Тепер жінка може бути і стрільцем, і навіть гранатометницею. Багато чого залежить від неї самої, а також від наявності вакантних посад.

Нині у нашій частині нараховується майже 70 осіб жіночої статі. На службу прийшли, маючи різні професії. Кожну з них характеризує особлива відповідальність за виконання покладених обов’язків».

Вінниця.

Фото автора.