Річний бюджет Добровеличківки після об’єднання в одну територіальну громаду з Дружелюбівкою, Василівкою, Шевченка, Скопіївкою, Олександро-Завадським та Юр’ївкою збільшився істотно — з 14 мільйонів гривень до 62. Але порівнювати такі цифри «на слух» апріорі некоректно. По-перше, тому, що впродовж року дорожчали послуги, будматеріали, пальне, техніка... Та й буквально всі ресурси й засоби, необхідні для організації робіт з благоустрою, комунального й соціального впорядкування адміністративної одиниці. По-друге, тому, що приєднані до райцентру населені пункти теж мають свої задавнені нерозв’язані проблеми — розбиті дороги, неосвітлені вулиці тощо. Але факт лишається фактом: 60 відсотків від податку на доходи фізичних осіб тепер залишаються на місці.
І Добровеличківці, яка щойно створила ОТГ, доведеться розв’язувати типову для сільської України проблему — самостійно фінансувати заклади, які досі перебували на балансі районного бюджету. У цьому разі йдеться про ЗШ № 1 і № 2, музичну школу, навчальний комбінат, районний будинок культури, спортивну школу, стадіон.
Треба добре подумати, як зробити так, щоб тренер, котрий готував до змагань дітей з усього району, не став зайвим фахівцем для громади, яка тепер уважно рахує свої гроші. І «своїх» спортсменів, музикантів, гуртківців ДЮЦ знає по прізвищах і в обличчя. Іншими словами, переформатованим територіям доведеться домовлятися про галузеве співфінансування.
«Громада отримала 16 мільйонів гривень субвенції на зарплату вчителям. Але під час нарахування загальної суми до уваги не взяли принцип роботи шкільних філій — те, що вчитель із тієї ж школи-інтернату виховує дітей, наприклад, із Маркового, що не входить до нашого об’єднання, — розповідає про тривожні «бухгалтерські» тенденції в нових адмінумовах голова ОТГ Ірина Погрібніченко (на знімку). — А який буде авторитет у керівників територій, якщо їх змусять скорочувати посади в закладах освіти чи культури?»
Не секрет, що районні ради часто передають свої заклади на баланс нових громад, не вирішивши питання заборгованості за електроенергію, без вугілля на зиму... А про давно не ремонтовані «стіни» цих закладів навіть мови немає.
Добровеличківка зі своїми 62 мільйонами, які вже тануть, як роса на сонці, тут не виняток. А ще є дороги, здатні вбирати в себе гроші. Тільки Добровеличківському району чи самому селищу самотужки своїх доріг — хоч у напрямку Помічної і Кропивницького, хоч у бік Новоархангельська або на Вільшанку — не відремонтувати. Фахівці давно кажуть, що тут потрібні радикальні заходи: зрізати те, що умовно називається асфальтним покриттям, і збудувати новий тракт. Сьогодні перспективи міжміського сполучення дуже туманні. Ніхто впевнено не відповість ні в Добровеличківці, ні у Вільшанці, ні в Тишківці, чи взагалі тут колись збудують дорогу. До речі, ділянка дороги власне Добровеличківської ОТГ на під’їздах до селища вкрай незначна — один кілометр. І на її ремонт потрібно чотири мільйони двісті тисяч гривень.
«Насправді ми ще не відчули своїх матеріальних можливостей, бо місцеві кошти розпорошені по різних бюджетах (Добровеличківка завершила процес об’єднання лише 8 січня нинішнього року. — Авт.), — каже Ірина Іванівна. — Запланували, звичайно, і нові тротуари, і будівництво зон відпочинку, але мусимо зосередитися на головній статті видатків — зарплати бюджетникам. Завдання номер один — не допустити заборгованості. А паралельно створюємо нові підрозділи, комплектуємо фаховий склад відділів освіти, культури...
Утім, усі проблеми згодом буде розв’язано, ОТГ налагодить своє повноцінне життя. Важливо, щоб адмінреформа не зупинилася.
Фото надано автором.
