Мені розповіли історію, яка ідеально лягає у канву цієї публікації. Тому редагувати у ній нічого не буду, а переповім, як почув.

Із Сум до Києва регулярно ходить поїзд, який вирушає о пів на шосту і прибуває до столиці о десятій ранку. Ідеальний потяг, якщо говорити про час. Але щодо зручності і комфорту, то вони залишають бажати кращого: всі місця сидячі, тому якщо перед поїздкою недоспав, прилягти не вдасться.

Щоб не нудьгувати у дорозі, пасажири, котрі опинилися на сусідніх місцях, нерідко стають співрозмовниками. Так було і цього разу. Вже немолодий, але стрункий чоловік інтелігентної зовнішності мимохіть почав спілкуватися з молодою жінкою. Поїзд минав одну за одною залізничні станції, і він розповідав цікавинки з їхньої історії. Однак про які подробиці не йшлося, жінка неодмінно збивалася на політику. «Незлим тихим словом» коментувала останні події в державі, критикувала міністрів і народних депутатів.

— Але ж ви самі їх обираєте, — не витримав, врешті, чоловік. — Треба було голосувати правильно і після цього не поривати зі своїм депутатом зв’язків. Підказувати, що він робить не так, контролювати, ходити на зустрічі, публічні звіти. Врешті-решт, телефонувати.

— Ну, ви сказали! — емоційно відреагувала супутниця. — Та вони ж, після обрання, як небожителі! Які телефони?! Народного депутата навіть побачити здалеку не вдається!

— Здається, ви живете у Сумах на Хіміку? — запитав чоловік. — Цей мікрорайон входить до 158-го виборчого округу. Ну, то можете на мене подивитись: я — депутат-мажоритарник, обраний від цього округу.

— Тоді чому вас не показують по телевізору? — запитала після німої сцени жінка. — І чому ви їдете цим поїздом?..

— Телевізор по кишені лише дуже багатим депутатам або тим, кого фінансують олігархи, — відповів попутник. — До того ж телевізор — це гра в одні ворота. Політик піариться, проникає у ваш розум, а реально поговорити з ним ви не можете. Приходьте на зустрічі, які я регулярно проводжу з виборцями. У своєму окрузі я побував майже в кожному селі чи містечку, в кожній громаді...

Яка особа, таке і крісло

Коли я запитав у народного депутата України Олександра Сугоняка про цей епізод у поїзді, він підтвердив: така зустріч і справді мала місце.

Ми їдемо з Олександром Леонідовичем до Степанівки Сумського району, де має відбутися його черговий звіт перед виборцями. Дорогою зайшла мова про нинішню виборчу систему та необхідність її змін. Як депутат-мажоритарник Олександр Сугоняко має щодо цього власну позицію, виплекану майже п’ятирічним досвідом парламентської роботи.

— Ось ти знаєш мене вже десятки років, — повертає голову до заднього сидіння автомобіля, де я вже увімкнув диктофон, народний депутат. — Ну, скажи: який із мене гречкосій? Як жив, так і продовжую жити в Сумах у п’ятиповерховому панельному будинку. Жодних бізнес-активів не набув.

Про «гречкосійство» Олександр Сугоняко говорить у зв’язку з атаками на мажоритарну частину виборчого процесу, які нині почастішали. Чомусь багатьом здається: тільки-но скасуємо мажоритарні округи і всіх парламентаріїв почнемо обирати за партійними списками, у державі миттєво настане благоденство.

— Депутати-мажоритарники — це, можна сказати, прообраз нижньої палати Верховної Ради, — продовжує Олександр Леонідович. — Люди делегують до органу влади своїх конкретних представників і повинні мати можливість їх контролювати та за потреби відкликати, не чекаючи наступних виборів. Якщо такі правила не працюють — це не вина мажоритарної системи. Коли судити за тими наслідками, до яких привів Україну Янукович, то можна сказати, що й інститут президентства неприйнятний для нашої держави. Звичайно, перехід до виборів за пропорційною системою та відкритими партійними списками міг би бути певним кроком уперед, але ж про таке нині не йдеться. Йдеться про вибори за списками, які формуватимуть партійні вожді та опісля наказуватимуть своїм підлеглим, на які кнопки тиснути.

Майже половину зарплати — на підтримку земляків

Ось уже кілька тижнів Олександр Сугоняко звітує перед виборцями про зроблене у Верховній Раді. Такі велелюдні зустрічі у територіальних громадах він проводить приблизно раз на півроку, але тепер до порядку денного додався новий пункт: через прийняття рішення про дострокові парламентські вибори народний депутат консультується з людьми про свої найближчі кроки. Підсумкове запитання, із яким він звертається до земляків: балотуватися до парламенту наступного скликання чи найкраще утриматись?

Перед звітом у Степанівці Олександр Сугоняко доповідав про зроблене своїм виборцям у Хотінській ОТГ Сумського району. На зустріч прибуло не менш як півтисячі жителів населених пунктів, що об’єдналися у громаду: самої Хотіні, Кіндратівки, Олексіївки, Писарівки та ще шести хуторів. Олександр Леонідович розповів, які законодавчі ініціативи вдалося реалізувати та яку конкретну допомогу надати території. Не секрет, що депутатам-мажоритарникам доводиться «вибивати» гроші у Кабінеті Міністрів та у Державному фонді регіонального розвитку, доводити, що проект, який потребує фінансування чи співфінансування із держбюджету, життєво необхідний для громади.

У таких суперечках з урядовцями у Олександра Сугоняка також вистачає переконливих аргументів. Однак у нього є істотна моральна перевага перед багатьма колегами. Він уже кілька років перераховує майже половину зарплати у Верховній Раді на придбання санаторних путівок для ветеранів праці, учасників бойових дій на Донбасі та інших соціально незахищених земляків. За кревні депутата оздоровилося таким чином уже понад півсотні людей. Декому благодійними грошима профінансували хірургічні операції, які пацієнти оплатити самостійно не змогли.

— Сказавши «А», довелося говорити й «Б», — пояснює своє благодійництво Олександр Сугоняко. — Я ж людина послідовна. Коли у Верховній Раді з’явився законопроект про підвищення зарплати депутатам, я виступив категорично проти. Бо як можна збільшувати матеріальну винагороду собі, перед цим не підвищивши соціальні стандарти для людей? Законопроект пройшов і без моєї підтримки, але у мене вже не було іншого вибору, як написати заяву із проханням перераховувати підвищену частину зарплати до створеного мною благодійного фонду. З нього ось уже кілька років і оплачуємо лікування людей.

Бездрик також «за»

Після звіту перед виборцями у Хотіні відбувся аналогічний захід у Бездрицькій ОТГ Сумського району.

— Там я також запитав: балотуватися повторно чи йти на пенсію, — ділиться народний депутат. — Усі, хто не промовчав, переконували знову йти на вибори. Мабуть, я повинен це сприймати як кредит довіри, котрий не маю права проігнорувати. Але якщо прийму остаточне рішення взяти участь у перегонах, робитиму це як самовисуванець, бо такого статусу, як «уповноважений від народу», на жаль, не існує.

Після Степанівки Сумського району Олександр Сугоняко звітуватиме ще у приблизно 10—12 територіальних громадах, трудових колективах, ветеранських та профспілкових організаціях, що входять до складу 158-го виборчого округу. Найближчим часом відбудуться зустрічі з виборцями у Ворожбі та Миколаївці Білопільського району. І там, і там вистачає проблем. У Миколаївці майже зупинився єдиний на Сумщині цукрозавод, і сотні людей залишилися без роботи. А у Ворожбі, одній з найбільших залізничних станцій на території області, керівництво «Укрзалізниці» хоче звільнити до 80 працівників. У Білопільському районі є також село Рижівка, крізь яке проходить лінія українсько-російського кордону. Вона ділить населений пункт навпіл, тож можна лише уявити, із якими проблемами доводиться стикатися місцевим жителям. Там практично немає мобільного зв’язку і повністю добита дорога, що єднає із «великою землею». У Рижівці Олександр Сугоняко як народний депутат побував уже багато разів.

— А щодо Ворожби, я подав законопроект про обмеження виплат топ-менеджерам державних підприємств, — каже Олександр Леонідович. — У місті хочуть звільнити 80 залізничників, тоді як їхня місячна зарплата — це лише третя чи четверта частина місячного доходу керівника «Укрзалізниці». Тож чи можемо ми говорити про оптимізацію витрат державної монополії таким способом, як скорочення посад реальних трудівників?

Депутатів на переправі не міняють

У Степанівці, куди ми нарешті приїхали, також говорили про злободенне: мізерні пенсії та зарплати, надвисокі тарифи, проблеми освіти і медицини. Та найбільше часу приділили децентралізації: на переконання Олександра Сугоняка, це найважливіша і найуспішніша реформа, що відбулася за останні роки в Україні. Але її треба рухати далі. Місцевим громадам, вважає народний депутат, необхідно передати дозвільні функції, надати право розпоряджатися водоймами, надрами, лісами та землями, що розташовані за межами населених пунктів. Адже де в тому логіка, коли кар’єр розробляють десь у Бездрику, а дозвіл на це треба отримувати у Сумах чи в Києві.

Олександр Сугоняко є співавтором законопроекту, згідно з яким 5% рентної плати за використання надр має залишатися на розвиток територій, де здійснюється видобуток корисних копалин. Це надзвичайно важлива норма для Сумщини, де є поклади нафти і газу. Вже нинішнього року до місцевих бюджетів області від сукупної рентної плати має надійти майже 500 млн грн.

На території Степанівської ОТГ мешкає 7,5 тисячі жителів. За словами її голови Володимира Лукаша, ця громада на рік запізнилася зі своїм формуванням, через що втратила значні фінансові ресурси. Тому треба наздоганяти лідерів. І найкраще це робити із таким перевіреним партнером, як Олександр Сугоняко. У співдружності з ним у населених пунктах громади започаткували кілька перспективних проектів, і завершувати їх найкраще тим людям, котрі й починали цю роботу.

Після завершення зустрічі народний депутат дарував степанівцям свою поетичну збірку. Щоб одержати автограф автора, у чергу стали десятки людей. Відомий сумський правник, політик і громадський діяч видав уже вісім книжок. Остання дістала назву «Ти перед вибором стоїш, любима ненька Україна».

Сумська область.

Фото надано автором.