Начальник управління цивільного захисту облдержадміністрації Олександр Блащук, начальник Маневицького міжрайонного управління водного господарства Віктор Пахольчук, в. о. начальника регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області Ростислав Кравчук і начальник Любешівської дільниці Маневицького управління Віктор Крисько (на знімку зліва направо) обговорюють ситуацію з відкачуванням надлишкових вод з осушувальних систем.

Фото автора.

Через рясні травневі дощі на Волині подекуди вийшли на заплаву річки Західний Буг, Стир, Турія. Та найбільше розлився Стохід. Особливо в пониззі — у Любешівському районі.

Ліквідували в Любешові Жабокряки

Найбільше опадів випало в північній частині області. Так, у Любешівському районі, куди проліг наш шлях, при й без того щедрій для травня нормі 55 міліметрів уже пролилося понад 130. А ще сюди ріками Стохід і Прип’ять, а також магістральними меліоративними каналами стікає вода з Маневицького, Ковельського, Старовижівського, Ратнівського, Любомльського, Камінь-Каширського, Рожищенського, Шацького районів. Вважайте, з половини області. Тож паводкова ситуація тут найскладніша. Не дарма в районі, проводячи меліорацію, побудували аж 17 насосних станцій.

Перша наша зупинка — на Тобільській насосній станції, яка обслуговує однойменну осушувальну систему. Із чотирьох змонтованих тут насосів працює два. За годину вони відкачують з магістрального каналу в ріку Стохід 8,5 тисячі кубометрів води.

Важко уявити, який би вигляд мали довколишні поля, якби водогосподарники не робили цього. Вже понад чверть століття машиністом тут працює Микола Струк. Каже, що за останні три роки вперше доводиться трудитися так інтенсивно. Виправляю свого співрозмовника, оскільки скупими на опади були п’ять років, починаючи з 2014-го. З’ясувалося, що знати, якими були на Волині 2015—2016 роки, Микола Струк не міг, оскільки тоді воював на Донеччині та Луганщині. Сьогодні ж захищає від водної стихії врожай на площі більш як чотири тисячі гектарів.

Повені на Стоході часто підтоплювали й райцентр Любешів. Одну з його околиць через це назвали Жабокряками. Автору цих рядків неодноразово доводилося писати про цю проблему в «Голосі України», проводити круглі столи, на яких обговорювали питання спорудження захисної дамби. В 2011 році в рекордні строки вона була зведена і тепер разом із насосною станцією не дає паводковим водам затоплювати вулиці Берегову, Чкалова та інші. Проїжджаючи автомобілем дамбою, відзначаємо, що якби не ця споруда, то вода б у деяких будинках була вже по вікна. А так усюди сухо, на подвір’ях квітують жоржини і троянди, на городах зеленіє картопля, цибуля, часник, в’ється огуддя огірків...

До райцентру через п’ять мостів

Село Заріка, яке входить до складу Любешівської ОТГ і яке відділяє від райцентру широка заплава, теж часто потерпало від високої води. І якби не дамба, що захищає більшу його частину, то і нині тут було б підтоплено кілька десятків садиб. Один з рукавів Стоходу, не дарма в річки така назва, підходить до садиби Андрія Веремейчика. В 2013 році все його подвір’я було у воді, а хата здавалася островом. Тоді обійшлося, хоча підлогу все ж довелося міняти. Разом із в. о. начальника регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області Ростиславом Кравчуком, начальником управління цивільного захисту облдержадміністрації Олександром Блащуком, начальником Маневицького міжрайонного управління водного господарства Віктором Пахольчуком і начальником Любешівської дільниці цього ж управління Віктором Криськом обходимо дамбу. В одному місці вода ось-ось перехлюпне через верх. Тут тіло дамби потрібно наростити.

Але не всюди село захищено дамбами. На виїзді із Заріки зупиняємося біля садиби, на подвір’я якої вже зайшла вода зі Стоходу. Щоб якось врятувати від неї невеличкий город, а головне — ставок із рибою, господар садиби Вадим Каргін сам змайстрував із землі та мішків із піском таку собі гребельку. Та не впевнений, що при подальшому підйомі рівня в річці зможе вберегтися від водної стихії. Що ж, за красу, а місцина тут мальовнича, доводиться інколи платити. Цікавимося адресою обійстя, виявляється, вулиця Зарічна, а будинок № 13. Кажемо: можливо, варто змінити номер на 12а. Господар сприймає жарт.

Оскільки Заріка — це, по суті, один з мікрорайонів Любешова, і мешканці села переважно працюють та навчаються в райцентрі, раніше, щоб скоротити шлях, широкою заплавою була споруджена пішохідна дамба. Вона під час паводків звужувала хід води, підпирала течію. Шість років тому, окрім основного підвісного моста через Стохід, було збудовано ще чотири: два завдовжки по 12 метрів, а також 18 і 24 метри. Тепер при розливах вода має як стікати і не затримується, як колись на заплаві. А для жителів Заріки шлях до райцентру скоротився з десяти до 1,2 кілометра.

Бобри теж меліоратори

Познайомилися ми цього дня і з роботою природних меліораторів — бобрів. В одному місці застаємо аварійну бригаду місцевої дільниці. Робітники мішками з піском закривають пророблені бобрами в тілі дамби ходи. Через них вода зі Стоходу могла б затопити сотні гектарів Заріцької осушувальної системи. Цікаво, що метрів за десять звідси кілька днів тому бобри теж пошкодили дамбу. Тож робітники не впевнені, що невдовзі їм знову не доведеться вертатися сюди. І така ситуація, зазначає Віктор Крисько, в усьому районі. Бобрів на Стоході й Прип’яті розвелося дуже багато. І вони часто пошкоджують захисні споруди.

Підсумовуючи побачене, Ростислав Кравчук висловив задоволення роботою фахівців Любешівської дільниці. Водночас зауважив, що не слід заспокоюватися, адже дощі тривають. Тож аварійні бригади завжди мають бути готові до виконання термінових робіт, мати необхідну кількість мішків для піску, пально-мастильних матеріалів. Хотілося б і більш активної участі у співфінансуванні робіт із захисту населених пунктів від підтоплення і з боку місцевих громад. Адже висока вода може принести багато проблем і шкоди.