Автор академічного видання професор університету Північної Кароліни Олег Воловина зазначає, що це перший атлас етнічної групи в Америці. Створений він на базі офіційної статистики Бюро цензів США.

— Донедавна про українців у США знали дуже мало. Навіть важко було відповісти на запитання, скільки саме українців проживає в цій країні — мільйон, два, три, якою мовою вони розмовляють, яка мова їхня материнська, — зазначає Олег Воловина. — У США у 1980, 1990, 2000 роках відбулися переписи населення, з 2005-го American Communite Survey (ACS) проводить щорічне опитування. Тепер маємо оперативну інформацію, що дає змогу обчислити кількість українців у США. Українців тут відносно мала група — 0,3 відсотка населення. Втім, є потужні громади, які мають свої культурні центри, будують церкви.

Атлас представляє історію міграції українців до США. За словами Олега Воловини, їх було чотири — перша у 1899—1914 роках, друга хвиля, що виникла після занепаду УНР, у 1920—1936 роках, третя — після Другої світової — 1945—1953 роки.

Четверта хвиля має не політичний характер, як дві попередні, а економічний, її початок припадає на 1988 рік, пік — на 2000-й, після якого почала спадати. Атлас детально описує останню хвилю міграції з України та її вплив на українську громаду в США.

Окремі карти показують просторовий розподіл українців у кожному штаті та 55 містах-метрополіях. Дослідник зазначає, що українці здебільшого поселяються там, де є робота — найбільше в штатах Нью-Йорк та Вашингтон.

Окрім розділів про демографічні характеристики (вік, стать, тип поселення та внутрішня міграція), в атласі є розділи про рівень освіти, заняття, доходи і бідність, житлові умови, громадянство, кількість україно- та російськомовних мігрантів, володіння англійською мовою тощо.

Спеціальний розділ, наголошує Олег Воловина, презентує соціально-економічні досягнення українців порівняно із загальним населенням США. Зокрема, він зазначає, що 25 відсотків українців, котрі мешкають у країні, мають вищу освіту, тоді як у середньому в США таких лише 10 відсотків. У 70 відсотків українців є власне житло. Загалом у країні домовласників 67 відсотків.

Науковці зазначають, що презентований атлас має велику історичну цінність. Він не лише розповідає про шляхи й обставини міграції, а й спонукає до подальшого вивчення проблеми. Адже українська діаспора, що охоплює всіх українців, які з різних причин — після війн, політичних та економічних криз, за сімейними обставинами — опинилися за кордоном, залишається невід’ємною частиною нашої держави і творить глобальний український простір. Прикладом цього є заснування у 1973 році Українського Наукового Інституту Гарвардського Університету, Української науково-дослідної програми (УНДП) Іллінойського університету (1984 рік), видання «Гарвардської Бібліотеки Давнього Українського Письменства», присвяченої 1000-літтю хрещення України-Руси. У рамках проекту, ініційованого Омеляном Пріцаком, «вченим зі США, який зберіг історію України», мовою оригіналу, а також у перекладі на українську та англійську світ побачили «Історія Русів», «Слово о полку Ігоревім», твори Юрія Дрогобича, Григорія Сковороди, Петра Могили. Важливе значення має проект з вивчення Голодомору в Україні 1932—1933 років, ініціаторами якого стали українські громади в США і Канаді.

Олег Воловина зазначив, що «усі карти в атласі зроблені у Києві».

— Це суто український продукт, продукт української картографії, — наголошує доктор географічних наук, провідний картограф Ростислав Сосса. — До того ж атлас, над яким працювали українські редактори, віддруковано в Україні.

Він наголосив, що в нашій країні демографічних атласів поки що немає, є лише окремі мапи. Тож презентоване видання стане поштовхом для створення вітчизняних атласів, які «візуалізуючи інформацію, полегшуватимуть її сприйняття». Нині автори готують електронну версію презентованого видання.