На знімку: у Ставищі відбувся II Міжнародний літературно-мистецький фестиваль «Біденко-фест».

Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.

У Ставищі на Київщині протягом двох днів — 1 та 2 червня проходив Міжнародний літературний фестиваль «Біденко-фест», присвячений пам’яті одного з найкреативніших сучасних поетів-верлібристів, перекладача Миколи Біденка.

Удруге у невеличкому селищі, що розкинулося на мальовничих пагорбах Гнилого Тікича, зібралися друзі та шанувальники творчості українського Прометея (так називають Миколу Біденка ті, хто його добре знав) й еклектичної, авангардної чи альтернативної поезії з Києва і Київщини, Прикарпаття, Запоріжжя, Закарпаття, Хмельниччини, Одещини, Луганщини й інших регіонів, аби спогадами і словом віддати шану людині, котра за тяжких життєвих обставин показала приклад сили духу і безмежної любові до України.

Микола Біденко народився у 1951 році у селі Гейсиха Ставищенського району у сім’ї вчителів серед розкішної природи і людей, гени яких пам’ятають Трипілля, Скіфію, Гетьманщину. Шістнадцятирічним хлопцем через травму, отриману під час купання на сільському ставку, опинився прикутим до ліжка. Тяжка хвороба не змогла забрати усі життєві сили юнака — він закінчує середню школу, потім факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка, вивчає мови (перекладав з чеської, польської, словацької) і пише... З 70-х років поет редагує колгоспну багатотиражку, пізніше, у 1985-1988 роках викладає українську мову та літературу у вечірній школі, згодом організовує регіональне товариство інвалідів та підприємство для працевлаштування людей з обмеженими можливостями.

Член оргкомітету фестивалю, який відбувся за підтримки народного депутата України Віталія Гудзенка (фракція «Блок Петра Порошенка», депутат Ставищенської райради Юрій Деркач зазначає:

— Микола Біденко був прекрасною, дуже обдарованою людиною, вірним другом і товаришем. І хоч пересувався в інвалідному візочку, а на великі відстані на «Запорожці», — завжди збирав навколо себе багато людей. Своїм словом наполегливо боровся за рідну мову і за Україну. Під час Євромайдану і коли почалася війна на сході, з машини роздавав листівки й українські газети. Казав, що до влади мають прийти національно свідомі люди, інакше в державі ніколи не буде порядку.

Автор п’яти поетичних збірок «Важкий метал» (1993), «Скелет блискавки» (1995), «Мисліте» (2000), «Усвідомлена необхідність» (2004), «Ліки зі смерті» (2010), лауреат премії Василя Симоненка всім своїм єством боровся проти багатоликого «руського міра» в усіх його проявах та вчив людей бути самими собою.

Він писав: «читаю хроніки повстань... /предки мої героїчні». І закликаючи берегти Україну, додавав: «свою землю ми не отримали у спадок/ ми позичили її в дітей/ і може обікрали внуків».

З життя автор цих філософських рядків пішов у 2016 році.

— Його вплив на друзів, шанувальників поезії, на життя району був таким значним, що місцеві активісти вирішили започаткувати фестиваль «Біденко-фест», — зазначає Юрій Деркач. — Цьогоріч його підтримали понад 150 молодих поетів, котрі надіслали на конкурс свої твори, а також Ставищенська райрада на чолі з Володимиром Кошинським, депутат обласної ради Леонід Джужик, селищний голова Сергій Малаш, Благодійний фонд «Фортеця».

Фестиваль стартував у парку посеред Ставищ — тут просто неба під кронами віковічних дерев молоді поети читали вірші Миколи Біденка й свої твори, співали пісні на слова ставищанина, які вже стали афоризмами, влаштували вечірній перфоманс від Першого Експериментального Салону «Віддзеркалення» (м. Ірпінь). У рамках заходу відбулося нагородження лауреатів премії імені Миколи Біденка. В номінації «Авторська поезія» її лауреатами стали Віктор Шупер та Ірина Новинська, у номінації «Переклад» — Микола Адам з Білорусі. З цієї сусідньої країни до Ставищ завітала велика група літераторів: Янка Лайков, Марина Лайова, Таццяна Будовіч-Барадулі, Павло Астраухов. Окрему відзнаку та грошову премію отримала і шестикласниця місцевої школи Віталія Борисенко, переможниця іншого — Всеукраїнського літературного конкурсу, де вона минулого року з своїми віршами посіла третє, а цьогоріч — друге місце.