На знімку: під час вшанування пам’яті Героя України Костянтина Могилка та загиблих разом з ним чотирьох військових авіаторів.
Фото зі сторінки командування Повітряних сил у Фейсбуці.
Незвичний політ здійснила пара військових літаків. Спершу повітряні машини йшли одна за одною на незначній відстані, потім знизили висоту і виконали вправу, що символізує прощальний помах крил. Льотчики зробили це над кладовищем у приміському селі Агрономічне, де поховано їхнього побратима — Героя України полковника Костянтина Могилка.
У цей час на кладовищі зібралися батьки, рідні, друзі Костянтина, вишикувалися в одностроях представники одного з авіаційних підрозділів Повітряних сил. Полковник Павло Мурашкін згадав події того трагічного дня — 6 червня 2014 року. Екіпаж Ан-30Б, командиром якого був Костянтин Могилко, виконував спостережний політ над Слов’янськом Донецької області. Російські окупанти вцілили у літак із переносного зенітно-ракетного комплексу. Командир міг катапультуватися, випустивши з рук штурвал. Тоді б палаюча машина впала на місто. Могилко віддав наказ екіпажу залишити борт, а сам до останньої хвилини відводив літак від міста. Військові пояснюють, що йому не вистачило десятка секунд, щоб приземлитися на озеро за містом. Машина вибухнула.
Разом з командиром загинули ще четверо з восьми присутніх на борту. Це — підполковник Сергій Камінський, майор Павло Дришлюк, старший прапорщик Олексій Потапенко та прапорщик Володимир Момот. Панахиду за загиблими відслужив військовий капелан отець Віктор.
На час загибелі Костянтину Могилку було лише 35. У нього залишилися двоє неповнолітніх діток, батько й мати. Батько також був льотчиком, тільки в цивільній авіації.
Могилко служив в ескадрильї «Блакитна стежа» 15-ї бригади транспортної авіації Повітряних сил України. Героя навічно зараховано до списків підрозділу. Його іменем названо літак Ан-30Б. Площа у Вінниці носить ім’я Костянтина Могилка.
