На знімку: екобізнесмен Олександр Сімчук.
Фото надано Херсонським обласним центром зайнятості.
Він змінив своє життя, щоб зробити світ довкола трохи чистішим. Рік тому оперативник кримінальної поліції Олександр Сімчук із районного центру Чаплинка на Херсонщині подав у відставку і вирішив організувати власний бізнес з утилізації вторинної сировини.
Підійшов до проекту відповідально: спершу за допомогою фахівців служби працевлаштування пройшов курс навчання підприємницької діяльності. Згодом підшукав та взяв в оренду два приміщення, купив прес, вклавши загалом сорок тисяч гривень сімейних заощаджень, і справа потроху пішла.
Тепер щомісяця Олександр здає на утилізацію (щось перекупникам, а щось сам на переробні підприємства до Харкова, Дніпра та Херсона вивозить) до трьох тонн макулатури, тонну шматків подертої поліетиленової плівки, приблизно півтори тонни старих труб крапельного зрошення. Самому з такими обсягами вже не впоратися: найняв чотирьох працівників, котрі офіційно отримують мінімальні зарплати плюс бонуси. Та й сам заробляє по 15—20 тисяч гривень на місяць — удвічі більше, ніж міг розраховувати до звільнення у поліції як непоганий розшуковець.
Безпосередньо зі збирачами відходів екс-поліцейський не працює — закуповує їх оптом по фермерських господарствах і торговельних центрах по всіх селах рідного району. Каже, міг би й збільшити обсяги прийому, та наші люди до сортування сміття беруться неохоче. Адже досі вважають таку роботу чимось ганебним. Хоча насправді значно ганебніше й шкідливіше для здоров’я мешкати в оточенні стихійних звалищ. Тому свою роботу сільський бізнесмен вважає такою ж важливою та необхідною для суспільства, як і роботу правоохоронця — чистильника суспільства від злочинної каламуті. Хоча Олександр чесно зізнається, що причина радикально змінити спосіб життя спершу була суто побутовою.
— У мене любляча дружина, підростає п’ятирічний синочок. Коли служив у карному розшуку, він ріс без мене — часом і ночувати додому не було змоги прийти. Нині роботи також багато. Та, принаймні, ночую завжди з родиною, — усміхається Олександр Сімчук.
