Тоді загинули всі члени екіпажу. Трагедія сталася на території Рівненської області.
Віддати шану загиблому прийшли військовослужбовці, однокласники, вчителі, друзі, знайомі. Батько Владислава теж служив у Повітряних силах, мати працює у Військово-медичному центрі Міноборони. Молодший брат Олександр — курсант Харківського університету ПСУ імені Кожедуба. Навчається у тому ж закладі, де здобув освіту його брат.
— Я запитала Олександра, чи не має наміру змінити професію після горя, що звалилося на їхню сім’ю? — розповіла класний керівник загиблого Людмила Терентьєва. — Хлопець без роздумів відповів: «Ні!» Сказав, що літатиме за себе і за брата...
Труну з тілом загиблого супроводжував до Вінниці начальник штабу підрозділу, де служив Владислав, підполковник Сергій Левченко. Він уточнив, що старший лейтенант Попенко прийшов до них у підрозділ одразу після навчання в університеті у 2017 році. Був льотчиком третього класу. За штурвалом у небі провів 200 годин. Поховали його на Алеї слави Центрального кладовища у Вінниці.
Разом із Владиславом у тому польоті загинули полковник Ігор Мазепа, капітан Василь Романюк та старший лейтенант Павло Дацюк. Земля пухом тим, хто безмежно любив небо.
На знімку: таким залишиться у пам’яті молодий льотчик.
Фото з соціальних мереж.
