Це той випадок, коли наш спортсмен — справді найсильніший у всьому світі та дуже стабільний у своїй ваговій категорії. Протягом останніх років Жан не залишається без медалі на жодному офіційному старті.
***
Ця публікація — плід кількох наших зустрічей із Беленюком. Тому періоди були різні для нашого героя. Існували певні проблеми в плані умов і фінансування. Але допомагали друзі. Нині ситуація, схоже, певною мірою змінилася на краще.
Але спершу давайте познайомимося із Жаном Беленюком ближче. Зрозуміло, що на борцівський килим він потрапив не одразу. Пробував себе в декількох видах спорту, навіть танцювальну школу відвідував. Але в підсумку потрапив до київського борцівського клубу «Спарта», куди його дев’ятирічного привів товариш.
— У цьому залі я практично виріс — розповідає чемпіон. — Це, можна сказати, моя територія. Нині маю двох наставників. Насамперед це Віталій Олександрович Киселиця, котрий замінив мені батька. У дитинстві він навіть прати мене вчив, коли з ним на збори до спортивного табору їздили.
Отже, я виріс без батька. Мій тато з Руанди. Вчився в авіаційному інституті, був льотчиком. Вони з мамою зустрічалися п’ять років. Тато не встиг навіть довчитися — його відкликали на батьківщину, де точилася війна. Він загинув під час військового перевороту в Руанді. Отже, живу з мамою, а батька бачив тільки на світлинах. Тому ненавиджу війну. І мрію, що мир прийде в Україну...
***
Здійснилася мрія Жана — він побував на батьківщині тата в Руанді, де його сердечно зустріла величезна рідня. Був оточений теплотою, увагою і любов’ю.
Гість приїхав не з порожніми руками, привіз подарунки, зокрема, вишиванки, котрі дуже сподобалися родичам (на знімку Жан Беленюк — крайній ліворуч).
Поїздка була приємною і справила величезне враження на нашого героя.
— Після відвідання Руанди я зрозумів, що я на 100 відсотків українець, — каже Беленюк. — З родичами батька тепер спілкуємося в месенджері. Втім, я зрозумів, що те середовище, в якому ти виріс, тебе і сформувало...
— Ви добре володієте українською, російською, а якусь іще мову знаєте?
— Намагаюся спілкуватися англійською.
***
— Раніше ви не мали гідних побутових умов, яка ситуація тепер?
— Я корінний киянин, і лиш після того, як став чемпіоном світу, кількаразовим чемпіоном Європи, нарешті мене назвали кращим спортсменом України за версією НОК і національної Асоціації спортивних журналістів. Тільки після цього згадали про мої житлові умови. Кілька років тому київський міський голова Віталій Кличко на балі чемпіонів вручив мені бажаний сертифікат. Раніше разом із матусею тулилися в крихітній кімнатці в будинку готельного типу й на квартирному обліку перебували з часів мого дитинства...
— Будемо відверті, не все ще в українському спорті відбувається так, як нам хотілося б. Який вихід із цієї непростої ситуації бачите ви — людина із загостреним відчуттям справедливості?
— У нас, на жаль, ніяк не наважаться прийняти закон про меценатство в спорті, щоб люди, які прагнуть допомагати нам, робили це спокійно. Потрібно спростити для благодійників систему оподатковування. Інакше бізнесмени, навіть найзацікавленіші в розвитку спорту й оздоровленні нації, не одержуючи преференцій, рано чи пізно припинять віддавати свої гроші. І тоді стане зовсім кепсько.
Одне слово, є багато аспектів, над якими потрібно працювати — і робити це повинні саме чиновники, а не спортсмени.
***
— Наступного року в Токіо відбудуться чергові Олімпійські ігри. Чи не мрієте поліпшити свої «срібні» досягнення в Ріо?
— Звичайно, мрію. Але поки що найближчий серйозний іспит — ІІ Європейські ігри в Мінську, котрі триватимуть із 21-го по 30 червня. Там відбудеться престижний турнір із греко-римської боротьби. До нього я дуже ретельно готувався.
Коли повернуся з Мінська, неодмінно детальніше поговоримо про Олімпіаду-2020...
Досьє
Жан Венсанович Беленюк народився 24 січня 1991 року в Києві. Зріст — 175 см, вага — 85 кг. Вихованець клубу «Спарта» (Київ). Перший тренер Віталій Киселиця. Пізніше підключився Олексій Добровольський.
Чемпіон світу-2015 (Лас-Вегас, США). Срібний призер Олімпійських ігор-2016 у Ріо-де-Жанейро. Триразовий чемпіон Європи-2014 (Вантаа, Фінляндія), 2016 (Рига, Латвія), 2019 (Бухарест, Румунія). Чемпіон світу серед військовослужбовців — 2015.
Мати — Світлана Беленюк (українка), батько — Венсан (руандієць).
Фото з Twitter.
