Виступає Олег Лукша.

Фото автора.

Два верхні села Боржавської долини тепер одна громада. Скликали позачергову сесію. Прийшли, незважаючи на літні клопоти, дванадцять із чотирнадцяти депутатів. Адже йдеться про майбутнє великого підгірного села. Тим паче про долю Березників щиро вболівають жінки-депутатки — переважно молоді матері. А їх серед депутатського складу аж вісім. Сесія розглядала одне, але надто важливе, питання: про надання згоди на добровільне об’єднання територіальних громад сіл Березники і Керецьки. Треба було обранцям березнян дати виважену, обмірковану й конкретну відповідь на лист Керецьківської сільради, щоб утворити майбутню об’єднану територіальну громаду з центром у сусідньому селі Керецьки.

Під час сесії.

...У не зовсім просторому приміщенні, де відбувалася сесія, атмосфера була напруженою. Відчувалося, що всі хвилюються. Та, мабуть, найбільше вболівала сільський голова Олена Варга. Її видавало тремтіння в голосі, коли відкривала засідання. Але жінка-керівниця заздалегідь усе обміркувала («щоб не наробити помилок») і вчинила мудро: запросила на підмогу компетентних та досвідчених експертів — виконавчого директора Закарпатського регіонального відділення Асоціації міст України (АМУ) Івана Ревтія і регіонального консультанта з юридичних питань АМУ, кандидата наук Олега Лукшу.

І. Ревтій, виступаючи, наголосив, що такого сплеску ініціативи знизу, як у Березниках, він не бачив ніде в області. Тут люди, вся громада (а сюди він приїздив на збори громади кілька разів) прагнуть жити по-новому, хочуть самі планувати своє майбутнє і докладають зусиль, щоб село розвивалося по-справжньому.

Спочатку О. Лукша детально роз’яснив, що в об’єднавчому процесі завжди виникає безліч дрібних деталей, з яких потім складається цілісна картина. Намагався пояснювати на прикладах. Нині, зокрема, щоб звільнити директора тутешньої школи або якогось іншого місцевого посадовця, треба чекати (як свідчить практика), щоб змінився голова облдержадміністрації, котрий змінить керівника району, а лише тоді прийде черга, до прикладу, директора. Тому подекуди останній може зневажати ухвалу місцевих депутатів — його керівництво «нагорі». А в об’єднаній територіальній громаді буде дуже просто: прийняли рішення — і все. Такий підхід — і є зміна системи влади. «ОТГ покликані децентралізувати, реформувати саму систему влади в Україні, — зазначив О. Лукша. — Громада на місцях, як ніхто інший, знає, що слід робити сьогодні насамперед і що — завтра. Наочний приклад тому — виборці проголосували проти попереднього президента, оскільки не змінив цю систему, залишив стару вертикаль, щоб центр і далі призначав та контролював керівні кадри, а не місцева громада».

Що це так — яскраво засвідчує приклад Закарпаття. В області на сьогодні діє лише шість ОТГ, хоча вимальовуються 53 базові. «ОДА протягом чотирьох років не приймає перспективний план утворення таких громад, не дає відповідних дозволів, оскільки боїться втратити вплив на ті території, на яких постануть об’єднані громади, боїться втратити владу, — констатував доповідач. — Через гальмування створення ОТГ область втратила за три роки щонайменше 450 млн грн субвенцій з держбюджету. Те, що ви сьогодні робите, увійде в історію».

За результатами наукових досліджень з математичною точністю доведено, що географічний центр Закарпаття розташовано на околиці села Керецьки — майже біля межі із сусіднім селом Кушниця уже Іршавського району. Це один з потенційних напрямів розвитку туристичної галузі. Однак може завдати шкоди довкіллю розміщення 34 вітряків на тутешній полонині Боржава, яка нависає над Березниками. Щоправда, громада села вже висловилася категорично проти спорудження вітроелектростанції на цьому гірському хребті.

Ішлося на сесії й про купу інших начебто дрібних, але все ж таки вкрай важливих для села питань: як заробляти необхідний обсяг коштів і розподіляти фінанси, де й куди складувати сміття, де розміщувати кладовище і найболючіше — дороги. Вони розбиті вщент... Нарешті дійшли спільної думки — все буде записано в статуті.

Після більш як двогодинної безперервної роботи сесії депутати одностайно проголосували за об’єднання з громадою села Керецьки. Отже, ОТГ бути!

Коментар експерта Олега Лукші:

— Нас запросили як консультантів офісу реформ Закарпатського регіонального відділення Асоціації міст України, який працює в рамках проекту «Пульс» Агентства США з міжнародного розвитку, супроводжувати процес утворення Керецьківської ОТГ. Адже в територіальних громадах і сільрадах, які створюють ОТГ, зазвичай виникає безліч питань щодо проведення всіх процедур, які передбачені Законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Зокрема, це підготовка рішень сесій рад, розроблення положення про порядок громадських обговорень, формування спільної робочої групи, оцінка системної спроможності майбутньої ОТГ, включно з фінансовою. А також — проведення необхідної інформаційно-роз’яснювальної роботи серед мешканців щодо переваг, заради яких і створюється об’єднання.

Наголошу, що ми не вперше побували в селах майбутньої ОТГ — Керецьках і Березниках. Провели розрахунки очікуваного бюджету, які вказують на фінансову спроможність ОТГ. І вона стане фінансово спроможною!

Ось факти: ця ОТГ отримає від держави субвенції на формування інфраструктури, яка за умовами 2018 року становитиме до 3 млн грн. Із держскарбниці також надійдуть кошти на забезпечення закладів первинної ланки медицини. Громада розпоряджатиметься всіма землями сільгосппризначення за межами населених пунктів. Кількість жителів потенційної ОТГ становитиме майже 7,5 тисячі осіб, а площа — понад 166 квадратних кілометрів, що більше, ніж чотири Ужгороди разом. Усе це істотно підвищить можливості інвестиційної діяльності, додасть у розвитку й розбудові об’єктів туризму. Адже ці села розташовані у дивовижно гарному місці — між Боржавськими полонинами і Вулканічним хребтом, який тут називають Діл. На цій території формується басейн річки Боржави, багато лісових ресурсів і альпійських (полонинських) лук. А ще тут — географічний центр Закарпаття, що може бути також використано для додаткового залучення туристів. Люди в цих багатих селах дуже підприємливі, тому, певен, з’являться й садиби «зеленого туризму», оскільки мандрівнику до вподоби тутешні автентичні страви, музика, співи й чарівна природа.

Маю водночас наголосити, що громада села Березники виступає категорично проти масштабного проекту будівництва на Боржавських полонинах вітроелектростанції з 34 гігантських вітряків загальною потужністю 120 мегаватів. Громада вважає, що такий проект позбавляє її перспектив розвитку туристичної галузі, а отже, й майбутнього. Оскільки ускладнює тутешнім людям та мандрівникам доступ до дарів природи і полонин, унеможливить розвиток гірського лижництва і парапланеризму. З цього приводу вже двічі скликалися загальні збори села, на яких жителі одноголосно висловилися проти. Однак люди впевнені: прийшов час змін на краще.

Закарпатська область.

Ретроспектива

За часів Австро-Угорщини два верхні села Боржавської долини належали до Марамороської жупи. Після 1919 р., за підсумками Першої світової війни, нинішнє Закарпаття увійшло до складу Чехословацької Республіки. У 1920-х роках чехи провели адміністративно-територіальну реформу, утворивши округи. (Їхні межі фактично збігаються з нинішніми районами.) Але Свалявський округ на той час вважався дуже бідним. Тому Керецьки й Березники, які тоді й дотепер є відчутно заможнішими, ніж інші села цього району (і яким належать величезні території з лісами й полонинами), чехи вирішили «відщипнути» до інших населених пунктів долини. Хоча тут проживають бойки-лишаки, а на іншій території Свалявщини — лемки. До речі, ця етнічна відмінність зберігається й досі.

У радянські часи Керецьки і Березники були об’єднані в одну сільську раду, й тут господарював багатющий колгосп-мільйонер «Пам’ять Ілліча», який спеціалізувався на виведенні нових сортів картоплі, утримував 12—15 тисяч овець, тисячі корів і молодняка, діяли пилорама, підсобні цехи тощо. Нині усе зникло. Ліси навколо цих сіл майже до кінця 70-х років минулого століття належали Кушницькому лісокомбінату Іршавського району, а згодом перейшли під оруду Свалявського ЛК. Березниківська сільрада утворилася 1988 р.