Фотоілюстрації надано автором.
Марія Дмитрівна Іванова народилася у 1840 році в селі Гаврилівка на Харківщині в заможній родині поміщиків. Мати читала їй твори Пушкіна, Тургенєва, потім сама Марія зачитувалась книгами свого дядечка — відомого письменника Г. Данилевського, вивчила твори філософа-матеріаліста Л. Фейєрбаха.
Домашня освіта стала поштовхом до подальшого навчання, тому дівчина поїхала до Європи. Вивчала німецьку мову та літературу в Дрездені; лінгвістику, історію, зоологію та геологію у Міланській академії наук; прослухала лекції у Сорбонні та Празі. Марія Дмитрівна стала однією з найосвіченіших жінок того часу!
У Дрездені у майстерні професора Ергардта вона навчилася малювання та живопису, в скульптора Кірхгода брала уроки ліплення. Блискуче оволоділа технікою малювання; в реалістичний манері створила драматичну за настроєм, професійно довершену картину з життя земляків «Смерть селянина в Малоросії» (1868); а також роботи «Дівчина біля тину», «Автопортрет» (1866).
Після повернення на батьківщину Марія Іванова хотіла відкрити художню школу, але без диплома не мала права цього робити. Та смілива дівчина не опустила рук: вона поїхала до Петербурга, звернулася до Академії мистецтв. Такого в Російській імперії ще не було... Вчені мужі з приймальної комісії подивилися її роботи і зважилися на принизливу перевірку: послали до Дрездена запит на підтвердження факту навчання. Коли отримали відповідь, влаштували теоретичний іспит, який Марія Іванова блискуче витримала. Так уперше в Росії жінка була допущена до іспитів у академію, успішно їх склала і отримала звання вільного художника.
Диплом художника дав право на відкриття спеціальної художньої школи. Після повернення до Харкова Марія позичила у матері 500 рублів і розмістила в газетах оголошення про відкриття художньої школи. У орендованих трьох маленьких кімнатках запрацювала перша в імперії приватна «Школа малювання та живопису»!
Першим учнем став жандармський капітан Маслов. Марія Дмитрівна не думала про власну славу: вона раділа успіхам підопічних. Приділяла багато уваги розробленню методики навчання майбутніх художників.
Креслення в школі викладав Сергій Олександрович Раєвський, який у 1870 р. став чоловіком Марії Іванової.
Це був дуже гідний тандем — шлюб однодумців. Він зі старовинної дворянської родини, інспектор Харківського навчального повіту. Чоловік не став спонсором і тінню дружини, разом вони утримували свій навчальний заклад. Сергій Раєвський був одним із засновників Товариства розповсюдження грамотності, організатором у Харкові народних читань, будівництва Народного дому.
Для школи родина побудувала дім на вул. Чернишевського, 6. Класи розташовувалися на першому поверсі, сім’я мешкала на другому. Як завжди, бідні учні навчалися безплатно, багаті платили 12 рублів за рік, але таких було мало. Утримання школи, плата вчителям становили 1500 руб. за рік.
Для учнів Марія Раєвська-Іванова написала та видала посібники: «Абетка малювання для сім’ї і школи», «Прописи елементів орнаменту для технічних шкіл». У 1872 р. Марія Дмитрівна за заснування школи, раціональний метод викладання та успіхи учнів була обрана «почесним вільним общинником» Імператорської академії мистецтв і представлена до найвищої нагороди.
У 1895—1896 рр. Марія Дмитрівна втратила зір і передала школу в розпорядження міста. За 27 років заклад випустива 885 учнів. Серед них відомі художники та архітектори: С. Васильківський, А. Данилевський, П. Левченко, К. Первухін, О. Бекетов, В. Беклемішев. Генрік Семирадський, визнаний європейський геній, приїхав до Харкова, прийшов до своєї старої сліпої вчительки і поклонився їй та Сергію Васильківському — в ноги! За науку і терпіння...
Померла М. Раєвська-Іванова в грудні 1912 року в Харкові, похована у своєму рідному селі Гаврилівка. До наших днів не збереглися ні маєток, ні могила художниці.
Після революції будинок на Чернишевського був націоналізований, сім’ї залишили одну кімнату... Сергій Олександрович Раєвський більше не одружувався, помер у 1940-му, в 96 років.
Їхній син Олександр Раєвський закінчив Харківський технологічний інститут. Був конструктором паровозів і викладачем Петроградського політехнічного інституту. Він розробив проект паровоза серії «М», брав участь у конструюванні інших паровозів і першого в СРСР тепловоза. 23 червня 1924 року трагічно загинув при випробовуванні Лихоборського залізничного мосту.
