Громадяни отримали ефективний інструмент захисту своїх прав

Народний депутат Оксана Юринець.

Конституція — Основний Закон. Навіть цілковито не підковані у правознавстві знають цю прописну істину. А на варті цього основоположного документа стоїть Конституційний Суд. На тому, мабуть, і завершуються знання більшості наших співвітчизників у цій сфері. Звісно, так чи інакше, кожному доводиться перетинатися з юриспруденцією — ми отримуємо певні можливості, дотримуємося обмежень, іноді щось порушуємо і сплачуємо штрафи. Трапляється, що деякі проблеми доводиться вирішувати й у судах.

А чи знаєте ви, що віднедавна кожен громадянин нашої країни отримав беззастережне право обстоювати свої інтереси в Конституційному Суді? Новий для нашої країни інструмент — можливість подавати конституційну скаргу — ми отримали із новим законом про Конституційний Суд. І ця норма не є новаторською — у багатьох країнах вона вже успішно працює.

Що ж таке конституційна скарга? Закон визначає, що це «подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований у остаточному судовому рішенні у справі суб’єкта права на конституційну скаргу». Норма існує, закон діє. Але чи розуміють громадяни, які можливості відкрилися перед ними завдяки цьому, скупо прописаному в законі, положенню? Мабуть, найбільш наглядною як приклад стане історія із сумнозвісним законом «Колесніченка-Ківалова». Пригадуєте, яке збурення він спричинив у суспільстві? Багато людей заперечували його зміст, але більшість все ж турбувало те, з якими порушеннями відбувалося голосування за цей документ у парламенті. Пізніше Верховна Рада скасувала закон про засади державної мовної політики, і це завело ситуацію в глухий кут. Адже, якби Президент підписав закон про скасування закону, це могло б збурити наше суспільство й міжнародну спільноту. Так постало питання про конституційність ухвалення закону «Колесніченка-Ківалова». За поданням 57 народних депутатів Конституційний Суд у лютому 2018 року визнав цей закон неконституційним і таким, що втратив чинність.

Однак, правом на конституційне подання наділені тільки Президент, щонайменше 45 парламентаріїв, Верховний Суд та Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Пересічним громадянам — зась. А от із конституційною скаргою може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні у її справі закон України (окремі його положення) суперечить Конституції. Звісно, це не означає, що за будь-якої незгоди з рішенням суду громадяни можуть звертатися до найвищої судової інстанції. Закон чітко прописує процедуру, згідно з якою необхідно діяти. Суд візьме до уваги скаргу, наприклад, тільки тоді, коли її вимоги пройшли вже всі попередні судові інстанції і не були там задоволені. Водночас, з моменту остаточного рішення в апеляційному або касаційному порядку має пройти не більш як три місяці. Існує також цілий перелік умов, на підставі яких Конституційний Суд може відмовити у відкритті конституційного провадження. Однак право подавати таку скаргу тепер уже є. Але як застосовувати цей новий інструмент? Адже раніше вже багато говорилося не тільки про можливості, які відкрилися перед українцями, а й про те, чому ця норма не діятиме ефективно в нашому суспільстві. До просвітницької роботи, щоб розповісти людям про отримані права та можливості, долучилися громадські організації. Народний депутат Оксана Юринець, яка тісно співпрацює з ГО «Центр конституційних ініціатив», погодилася прокоментувати ситуацію для читачів «Голосу України».

— Нині увага суспільства зосереджена на діяльності Конституційного Суду. Для цього є політичне підґрунтя, і це зрозуміло. Але вже більш як чверть століття, відколи діє цей найвищий орган правосуддя, така народна увага — швидше виняток, аніж правило. Чи може це змінитися?

— Насправді в основі лежить важливіша проблема. Проблема довіри до органу конституційного контролю. У діяльності суду були, на жаль, гріхопадіння (усміхається). Наприклад, конституційна криза 2010 року. Коли руками Конституційного Суду Янукович узурпував владу в Україні, скасувавши політичну реформу 2004 року, і ми з парламентсько-президентської республіки стали президентсько-парламентською. Однак Революція Гідності змінила все, у тому числі й нас. Ми покладали великі надії на КСУ, на тих постмайданівських суддів. І хочу сказати, що в цьому руслі маємо чимало перемог. Наприклад, Конституційний Суд визнав неконституційним закон про всеукраїнський референдум і так званий закон «Колесніченка-Ківалова». Останнє дало можливість українському парламенту добре попрацювати і прийняти революційний закон про забезпечення функціонування української мови як державної. Це такі позитивні моменти, які беззаперечно показали, що КСУ стоїть на варті Основного Закону.

Однак мушу згадати і про нещодавнє рішення про визнання неконституційною статті Кримінального кодексу про незаконне збагачення. Ця ситуація ще не до кінця себе виявила, тому дозвольте з окремих міркувань не коментувати її. На порядку денному була ще одна перевірка для КС —рішення про відповідність Конституції указу про розпуск парламенту та оголошення позачергових парламентських виборів. Саме такі ситуації і формують довіру та сприйняття цього органу в суспільстві. Але особисто я готова йти на вибори, бо маю, про що звітувати, і ніколи не переживала щодо мандата. Поважаю закони держави та Конституцію, тому виконаю будь-яке рішення Конституційного Суду.

— Можливість подавати конституційну скаргу пересічними громадянами мала наблизити Конституційний Суд до людей. Такий механізм наші співвітчизники отримали восени 2016 року. Чи дієвий він нині?

— О, до речі! І справді забула. Дякую за нагадування. Запровадження конституційної скарги стало ще одним ковтком свіжого повітря в напрямі наближення Конституційного Суду до суспільства. 2 червня 2016 року ми ухвалили закон про внесення змін до Основного Закону щодо правосуддя, який, зокрема, розширив доступ громадян та юридичних осіб до Конституційного Суду через запровадження інституту конституційної скарги. А в 2017 році КСУ отримав нову редакцію закону про Конституційний Суд, який регулює процедуру розгляду конституційної скарги. Цей механізм успішно функціонує в багатьох країнах Європи, зокрема, Польщі та ФРН. В останній — він має дещо ширший зміст, ніж у нас.

Запровадження цього положення є однозначно позитивом. Але реалізація цього права на практиці призвела до багатьох проблем. І в цьому випадку йдеться про процедуру, яку потрібно вдосконалити. Думаю, це завдання для наступного парламенту.

— Скільки рішень Конституційного Суду нині винесено за конституційними скаргами? Чи можна навести приклади найбільш резонансних рішень?

— Не до кінця володію повною інформацією, оскільки не працюю безпосередньо з цим інструментом. Але мені відомо, що станом на кінець 2018 року до Конституційного Суду надійшло 1164 конституційні скарги. Це свідчить про актуальність та важливість цього механізму захисту основоположних прав людини і його активне використання громадянами. А перше рішення за результатами розгляду конституційної скарги ми отримали цього року в квітні. І воно справді дуже правильне та стосується забезпечення права на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Окремі положення статті 59 закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнано неконституційними. А підхід до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та був порушенням конституційного принципу рівності.

— Виходить, що конституційна скарга — це не тільки спосіб захистити пересічного громадянина, а й шлях до вдосконалення нашого законодавства? Вона потрібна обом сторонам цього процесу. Що, на вашу думку, варто змінити для того, щоб громадяни ефективніше користувалися своєю можливістю перевіряти на відповідність Конституції положення будь-якого закону?

— Конституційна скарга — це насамперед ефективний інструмент захисту основоположних прав і свобод людини, який перевірений багатьма країнами. Він повинен служити зміцненню верховенства права та розбудові демократії. І якщо він себе таким виявить в Україні, то це буде чудово. Так, власне, і є в європейських державах. Хочеться, щоб так і в нас було. Щодо того, що варто змінити, то більша частина скарг стосується соціальних питань. На жаль. Тому нам варто піднімати стандарти життя в державі. Щоб українці не були заручниками свого матеріального забезпечення. У нас повинні бути такі стандарти життя, як у країнах НАТО, і ми до цього прагнемо. А я в цьому напрямі працюю щодня. Також здебільшого КСУ повертав скарги заявникам через банальні причини: невідповідність формальним вимогам закону про Конституційний Суд. Тому тут відповідь очевидна — потрібно вести просвітницьку роботу з людьми. Проводити тренінги, курси для написання конституційних скарг. Я б сказала, що, мабуть, не те що люди інших професій — не всі правники та практикуючі адвокати здатні написати прийнятну за формою конституційну скаргу.

— Минулого тижня в парламенті за вашого сприяння мав відбутися круглий стіл на тему «Ефективне впровадження конституційної скарги». Однак поки що його перенесли. Розкажіть, будь ласка, детальніше про те, що відбуватиметься під час цього заходу?

— Добре, що ви про це згадали. У нас є деякі корективи щодо цього круглого столу. З огляду на ситуацію, в якій опинилася держава. Цей захід ми перенесли на кінець червня. Відбуватиметься він, ймовірно, в Конституційному Суді. Програма, час і місце поки що уточнюються. Але круглий стіл такого ж формату вже відбувся у Львові за ініціативи голови громадської організації «Центр конституційних ініціатив», доцента кафедри конституційного права юридичного факультету ЛНУ ім. І. Франка Сергія Різника. Була гостем цього заходу та радо запропонувала провести аналогічний у Києві. Щоб народні депутати, які є законотворцями, могли поспілкуватися із суддями КСУ, які ці закони застосовують на практиці. Думаю, що скоро ми цю ідею втілимо. Саме такі спільні платформи здатні налагодити діалог між парламентом та органом конституційного контролю. А в перспективі — відновити довіру українців до обох цих важливих інституцій.

— Що можете побажати нашим читачам напередодні Дня Конституції?

— Закон — один для всіх і його треба дотримуватися. Фома Аквінський казав: спочатку закон, а потім — благодать. Як представник законодавчого органу можу сказати, що дуже багато залежить від того, наскільки кожен із нас дотримуватиметься закону. Бути вільним і свобідним — означає дотримуватися закону. Закон і Конституція це не щось суперзручне і модне, а передусім — відповідальність.

— Дякую вам за розмову!