Фото зі сторінки Є. Перебийноса у Фейсбуку.

Що довше триває війна на сході, то частіше в українців виникає думка: західні країни-партнери, які активно підтримали Україну після початку російської агресії, стомилися протистояти Росії і готові піти з нею на мирову. Останнє рішення ПАРЄ скасувати санкції проти російської делегації тільки посилює таку впевненість. Саме на тлі цих невеселих подій відбулася розмова «Голосу України» з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Чеській Республіці Євгеном Перебийносом (на знімку крайній праворуч).

— Пане Євгене, якщо проаналізувати заяви та вчинки людей, які нині є на чолі Чехії, то можна схилитися до думки, що вони заангажовані на Росію. Приміром, так можна оцінити заяви президента Мілоша Земана про те, що Крим належить РФ. Або згадати недавній скандал, коли стало відомо, що прем’єр-міністр Андрей Бабіш ховав сина від слідчих органів в анексованому Криму.

— Що стосується президента Земана, то я можу погодитися. На жаль, він дуже часто висловлює думки, які підозріло збігаються з наративами російської пропаганди, що антиросійські санкції неефективні і їх треба відмінити. Він неодноразово заявляв, що окупація Криму — це, французькою мовою, fait accomplі (вирішена справа), і Україні слід з цим змиритися. Ми, звичайно, з такими заявами не згодні й завжди реагуємо.

А стосовно прем’єр-міністра, то я би сказав, що уряд надає Україні повну підтримку і в питаннях нашої євроінтеграції, і в інтеграції до НАТО. Тому я абсолютно не погоджуюся з думкою, що уряд чи прем’єр — проросійські. Проблема, що була пов’язана з незаконним відвідуванням сином Бабіша Криму, стосувалася більше його помічників. Наскільки я зрозумів, він сам про це не знав.

Нині в чеського уряду позиція чітка: Крим — це територія України, окупація Росією частини України незаконна. І санкції Чеська Республіка разом із нашими європейськими партнерами триматиме доти, доки не буде відновлено територіальну цілісність України.

— Але тема доцільності продовження санкцій проти РФ все одно постійно виникає. І не тільки в Чехії. Це зрозуміло. Бізнес тисне на уряд і скаржиться на економічні втрати.

— Економічна співпраця між Україною і Чехією зараз відбувається дуже добре. Минулого року обіг товарів та послуг між Україною і Чехією перевищив два мільярди доларів. Це рекордна цифра за всі роки співпраці, починаючи з 1993-го, коли розділилася Чехословаччина. Тенденція дуже непогана. Й товарообіг продовжує зростати. На жаль, основою українською експорту поки що залишається сировина, але частка готової і високотехнологічної продукції поступово збільшується. А стосовно санкцій можу тільки погодитися, що ті заклики, які лунають у західних країнах, в тому числі й у Чехії, що, мовляв, санкції дуже боляче б’ють по підприємствах і тому їх треба скасувати, насправді не дуже відповідають дійсності. По-перше, за реальними оцінками фахівців, вплив санкцій на економіку, скажімо Чехії, це десяті частки відсотка. Фактично можна казати про статистичну похибку. Й ті, хто каже про якийсь серйозний вплив санкцій на економіку країни, мені здається, керуються більше політичними мотивами, ніж економічними. Коли спілкуюся з чеськими бізнесменами (і не тільки чеськими, бо коли я працював послом у Латвії, ми на цю тему говорили і з латвійськими підприємцями), то кажу, що насправді санкції позитивно позначаються на економіці цих країн, бо спонукають виробників шукати інші ринки. Скажімо, в Латвії багато підприємств, які працюють в молочній сфері, упродовж років були зорієнтовані на один великий російських ринок. Звичайно, коли вони його втратили, то виникла непроста ситуація. Але латвійські підприємці дуже швидко зорієнтувалися і знайшли замість одного великого російського ринку двадцять інших: і в Латинській Америці, і в Азії, і в Європі. І, звичайно ж, в Україні. Після цього вони визнали, що все врешті-решт повернулося на краще, тому що відбулася диверсифікація. А диверсифікація — це завжди безпека. І в Чехії також більшість бізнесменів вже давно пристосувалися до нових умов і навіть виграли, знайшовши нові ринки.

— А якщо говорити не про політиків та бізнесменів, а про чеське суспільство: новини з України ще актуальні чи чехи вже стомилися від нашої війни?

— Я, звичайно, частіше спілкуюся з людьми, які нас підтримують, та мені здається, що в суспільстві також панують переважно такі настрої. З другого боку, є частина суспільства, і про це мусимо говорити, яка історично плекає певні проросійські сентименти. Ще в ХІХ столітті в Чехії велику популярність мала панслов’янська ідея. Перший президент Чехословаччини Томаш Масарик теж певної мірою був русофілом. Такі настрої не зникли після Другої світової війни, коли прийшли до влади комуністи. Є вони й досі, незважаючи на те, що був 1968-й рік.

Але, з іншого боку, я хотів би сказати, що Чехія є чи не єдиною країною, де в центрі столиці — Праги, на Староміській площі, майже п’ять років, від літа 2014-го, щонеділі активісти, в переважній більшості чехи, ставлять намет, на якому написано: «Росіє, руки геть від України!» (на знімку). Вони збирають кошти на допомогу українським госпіталям. Потім передають медобладнання до України, опікуються нашими пораненими. Але найголовніше — проводять інформаційну роботу, розповідають правду про те, що відбувається в Україні. А через цю площу щонеділі проходять десятки тисяч людей, головним чином іноземців.

— А що це за люди? Хто вони за освітою, професією?

— Дуже різні люди, які просто відчувають потребу щотижня нагадувати чехам та іноземним туристам, що війна в Україні триває. Якраз для того, щоб оця втома від війни не давалася взнаки.

— Але Росія також веде свої інформаційні кампанії. Відчувається її вплив у Чехії?

— Відчувається, і дуже сильний. Ще за радянських часів Москва обрала Чехословаччину як плацдарм інформаційної пропагандистської експансії в Європі. І зараз Чехія залишається таким форпостом російських спецслужб. Російське посольство в Празі має чи не найбільшу кількість співробітників порівняно з іншим дипустановами. Кажуть, що більше половини цих співробітників — представники спецслужб. І відповідно тут дуже активно працюють пропагандистські ресурси. За даними чеських фахівців, понад 30 чеськомовних сайтів створено винятково для розповсюдження фейкньюс.

Дуже активно працюють і російські «тролі». І звичайно вони спираються на окремі політичні сили, які більшою чи меншою мірою працюють у фарватері Кремля чи його пропаганди. Це, звичайно ж, комуністи, котрі, як не дивно, досі мають свою фракцію у парламенті. Й навпаки — права партія «Свобода і пряма демократія», яка використовує міграційну тематику, але насправді працює на проведення російської пропаганди.

— Цій пропаганді можна щось протиставити?

— Звичайно. Є абсолютно нормальні ЗМІ. Останнім часом виникло дуже багато організацій, аналітичних центрів, метою яких є саме боротьба з пропагандою, передусім Росії. І посольство тісно з ними співпрацює, щоб нівелювати цей вплив. Я сказав би, що з кожним роком активність цих центрів зростає. А на противагу так званим «тролям» тут, у Чехії, активно працюють, як вони самі себе називають, «ельфи». Своєю метою вони ставлять протидію в соцмережах брехні. Переважно це волонтери, які вважають, що загроза з боку інформаційного впливу Росії дуже велика й потрібно з цим боротися.

— Це суто чеські організації чи вони фінансуються Європейським Союзом?

— Я говорю і про державні, і недержавні структури. Наприклад, при МВС країни створили Центр протидії гібридним загрозам. Його започаткування було інспіровано саме гібридною війною, яку розпочала проти України Росія. І слід віддати належне: завдяки цій роботі останні вибори до Європарламенту в Чехії пройшли в спокійній атмосфері, вплив на них Росії вдалося мінімізувати. А є і неурядові організації, авторитет яких уже поширився за межі Чехії і до рекомендацій яких дослуховуються і у Брюсселі, й у Вашингтоні. Наприклад, «Європейські цінності».

— Нещодавно в Чехії почали відбуватися суди над громадянами Чеської Республіки, які брали участь у бойових діях на Донбасі на боці сепаратистів. Як виявляють таких людей? Чи це стало можливим завдяки співробітництву спецслужб двох країн?

— Ця тема дуже чутлива, і чеські правоохоронні органи не люблять багато розповідати, в який спосіб це відбувається. Наразі триває розслідування стосовно майже 20 чеських громадян, які могли брати участь у військових діях на боці Росії на Донбасі. Поки що тільки стосовно одного з них відбувся суд, і його визнали винним. Правда, вирок був умовний. Але, незважаючи на це, прецедент є. Розслідування щодо інших триває. Дуже складним питанням є доведення вини. Багато звинувачень базується на соціальних мережах або свідченнях окремих людей. Але можу підтвердити, що співпраця між чеськими і українськими правоохоронними органами існує.

Можу навести ще один приклад спільної протидії російській гібридній війні. Мабуть, не випадково саме в Чехії, з огляду на увагу до цієї країни з боку Росії, в 2016 року було відкрито перше представництво так званої «ДНР» за кордоном. Треба віддати належне чеському МЗС, яке подало позов до суду з метою ліквідувати цей центр. Обґрунтуванням вимоги було те, що центр видає себе за офіційну дипломатичну установу неіснуючої держави. І позаторік улітку чеський суд ухвалив рішення про його закриття. І це поки єдине подібне рішення в Європі, попри те, що подібні центри Росія намагається відкривати і у Франції, і у Фінляндії, і в Італії. Воно може бути прецедентом для інших європейських країн.

Закінчення у наступному номері.