З дитинства пам’ятаю, який це важкий труд збирати чорниці. Коли була на літніх канікулах у бабці на Житомирщині, майже щодня удосвіта з нею ходили по ягоди. Відтак ніколи не торгуюсь за ціну на чорниці.

На ринку «Андріївський» у Рівному, що розташований по сусідству з центральним автовокзалом, у рядах торгують чорницями. Продає їх і пенсіонерка Віра Миколаївна з Корецького району. Спілкуємось.

— На цей ринок привезла, бо зручно: зійшла з маршрутки і вже на ринку, — розповідає жінка. — Сьогодні ціна на чорниці трохи впала — до 45 гривень за літр, бо навезли багато — конкуренція. Але нічого, це все одно дорожче, ніж у райцентрі, де літр ягід продають по тридцять гривень. Та й це хоч якийсь заробіток, адже все дорожчає. Як не економлю, а пенсії у 1900 гривень не вистачає на життя. На канікули приїхали онуки, то вони й по ягоди ходять. Добре, що живу неподалік лісу. А я продаю ягоди у Рівному. Такий ось у нас розподіл обов’язків.

Чорниці не почавлені, синенькі. Видно, що збирали вручну, а не гребінками. Жінка перехоплює мій погляд і підтверджує:

— Я не дозволяю гребінками користуватись, бо пошкоджується ягідник і наступного року може не вродити. Але цього року дуже важко в лісі через велику кількість комарів. Я пошила із старої тюлі дітям чохли на голови — у них вони нагадують бджолярів, а ще вдягають дощовики, на руки — резинові рукавички, взувають резинові чоботи і гайда по чорниці. Так рятуються, хоча у такому обладунку важко у спеку. Зате онуки вже знають ціну копійці. І виручені кошти просять тільки на найнеобхідніше. Ми з ними, звичайно ж, ділимося.

Нашу розмову перебиває покупець, який бере одразу три літри чорниці:

— Я родом з Полісся, то з дитинства дуже люблю цю ягоду. І вареники варимо, і так їмо, бо маю цукровий діабет, а при ньому вживати чорниці корисно. Як трохи подешевшають ягоди, зробимо запаси на зиму — заморозимо.

Щодо Полісся, де в основному ці ягоди ростуть у лісах, телефоную у Великоозерянську сільську раду Дубровицького району. Сільський голова Михайло Рябий прояснив ситуацію із чорничними жнивами:

— Усі більш-менш працездатні мешканці села зараз у лісі на чорницях, бо і собі хочуть припасти її, і заробити копійку. До нас навіть із Старого Села сусіднього Рокитнівського району приїздять за чорницею, бо у них нещодавно були лісові пожежі і, мабуть, якщо вірити людям, знищили ягідники. Хвилює те, що у цьому сезоні багато нелегальних заготівельників. Вони не мають ні лісових квитків, ні відповідних документів, при наявності яких поповнювалися б місцеві бюджети, і мали б зиск лісгоспи. Складається враження, що нікому до цього немає діла. Ось таку байдужість на всі сто відсотків використовують заготівельники: наживаються на людях, платячи їм за кілограм чорниць по 25 гривень, а деякі, більш совісні, — по 30.

Ці знімки зробив у ягіднику в Сарненському районі фотокореспондент Василь Сосюк. Діти з батьками збирали чорниці. Розповіли, що у такий спосіб хочуть заробити гроші на підготовку до школи, бо і спортивні костюми потрібно купити, і кросівки, і рюкзаки та ще багато дечого. Діти з батьками збирали чорниці. Розповіли, що у такий спосіб хочуть заробити гроші на підготовку до школи, бо і спортивні костюми потрібно купити, і кросівки, і рюкзаки та ще багато дечого.

Фото Василя СОСЮКА.