Батьки сподіваються, що цей родинний бізнес утримає дітей від заробітчанства.
Село Синюха Новоархангельського району розташоване близько від райцентру і за чотири кілометри від однойменної річки. А от мальовничий став, обрамлений лісом і садами, зовсім поруч. Саме на його березі й стоїть гостьова садиба «У Микулича» (на знімку). Це приватний, «домашній», щедрий на кольори і пахощі рай. Із вечірніми карасями під вербами і солов’ями на вишнях. Це поки що єдина в Новоархангельському районі садиба, яка завжди готова прийняти на відпочинок гостей. І хоча тутешній побут не п’ятизірковий, та відпочинок у сільській місцевості підійде людям, які шукають усамітнення і спокою.
Господарі гарантують ненав’язливе сусідство, помірні ціни за проживання, а за бажання — харчування, свіжі й безплатні овочі, фрукти, ягоди (чого варта лише плантація із 300 кущів смородини!), молоко, яйця та м’ясо за цінами сільського базару.
«Ідею зеленого туризму ми з чоловіком почали втілювати років десять тому, — розповідає господиня Лариса Поліщук. — Коли померли мої рідні, постало питання: продавати тут хату чи ні? Знайомий порадив спробувати новий бізнес. Тоді сільський відпочинок в Україні тільки набував популярності. Закарпаття, Галичина, Полісся, приморські села завжди заробляли на туризмі, а Поділля чи степовий край лишалися осторонь усіх маршрутів. Тоді й подумалося, що навряд чи польський пан два століття тому випадково вподобав цю місцину і збудував у Синюсі маєток... Словом, сенс у такій ініціативі був».
Той самий знайомий, уже маючи відповідний досвід, дав Ларисі Леонтіївні ще одну пораду: «Не роби шикарного ремонту в будинку, не купуй дорогих меблів. Бо тоді тобі доведеться брати з гостей плату, як за готель на Середземному морі. Постав пеньочок, причепури будинок, нагодуй людей домашніми стравами, запропонуй сільські розваги — риболовлю, купання, «тихе полювання» в лісі, катання на човні...»
Поліщуки зробили більше, ніж «пеньочок». Приміром, у будиночку з глини й дерева є туалет і душ із гарячою водою. Ще є сауна, більярд, моторний човен. А якщо людині навіть на відпочинку важко відірватися від комп’ютера, Інтернет — поруч.
На замовлення можливі екскурсії. У Небелівку, котра виникла на місці трипільського поселення. У Підвисоке з його Зеленою брамою. До Ятрані, котра все ще «круто в’ється». Послуги перевізника також доступні: господарі мають автобус і легковий автомобіль.
Словом, це той випадок, коли видана Спілкою сільськогосподарського зеленого туризму ліцензія підтверджується реальними послугами і створеними умовами для відпочинку.
Є в працьовитих Поліщуків також міні-комбайн і трактор — для обробітку своєї землі. Професійна музична апаратура — для організації масового дозвілля (донька Оксана закінчила вище училище культури і гарно співає). Паралельно заробляють тим, що готують їжу для земляків на колективні свята. Родина має власного дипломованого повара — зятя. Павлові вміння стають у нагоді і тоді, коли Поліщуки частують гостей, і під час «Вересневих самоцвітів», на День прикордонника, Купала, Водохреща...
Кіровоградська область.
Фото Олександра БУРКУНА.
