Інтегрований курс природничих наук розрахований на учнів, які не планують писати ЗНО з фізики, хімії, географії чи біології, проте ніхто не заборонятиме їм складати зовнішнє оцінювання зі згаданих дисциплін. Про це розповіла заступник директора з науково-експериментальної роботи Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України Тетяна Засєкіна під час інтернет-конференції «Інтегроване навчання: від уроку до курсу». Дискусію влаштувала команда освітнього проекту «На урок».

Інтегрований курс «Природничі науки» у десятих-одинадцятих класах в експериментальному порядку впроваджують майже 100 шкіл в Україні. Наступного навчального року за бажанням до них можуть долучитися й інші навчальні заклади. Новий предмет викладатимуть замість окремих уроків хімії, фізики, астрономії, біології та географії.

Розроблено чотири проекти навчальних програм інтегрованого курсу, які можна знайти на сайті МОН. Їх автори пропонують різні підходи до викладання цього предмета. Тетяна Засєкіна є керівником групи авторів однієї з програм і співавтором експериментального електронного навчально-методичного посібника «Природничі науки», який є у вільному доступі в Інтернеті. Він адресований 10-класникам та їхнім учителям. Посібник для 11-го класу ще готується, розповідає розробниця. Державним коштом цю літературу поки що не друкуватимуть.

Під час конференції Тетяна Засєкіна намагалася розвіяти міфи, через які запровадження інтегрованого курсу вважають черговою сходинкою до деградації української освіти.

Перший міф полягає в тому, що із запровадженням інтегрованого курсу зникнуть окремі предмети. Навіть якщо школа обере гуманітарний профіль, ніхто не примушуватиме її замість викладання окремих дисциплін — фізики, хімії, біології тощо — надавати перевагу інтегрованому курсу природничих наук. Тим паче, що і новий Закон «Про освіту», і проект закону «Про середню освіту», і концепція Нової української школи передбачають академічну автономію закладів — зокрема, можливість розробляти власні навчальні плани і програми.

За концепцією Нової української школи, у старших класах має бути профільне навчання. За новою освітньою програмою, навчальні заклади можуть обирати один-два предмети, які діти вивчатимуть на профільному рівні. «Але навіть цим школи не скористалися, — каже Тетяна Засєкіна, — це видно за кількістю і рівнем замовлених підручників». Підручники з української мови поглибленого (профільного) рівня замовили лише 20 відсотків українських шкіл, з алгебри (геометрії) та англійської мови — набагато менше. Підручники з фізики профільного рівня хотіли отримати лише п’ять відсотків навчальних закладів, а з географії — один відсоток.

«Це пояснюється тим, що 70 відсотків шкіл в Україні — малокомплектні, там неможливо взагалі сформувати в старших класах профіль — фізико-математичний, природничий чи гуманітарний, — наводить свої аргументи Тетяна Засєкіна. — Адже є лише один клас на паралелі. Тому школи зазвичай ідуть за старою моделлю універсального профілю».

Під час експерименту з’ясувалося, що в малокомплектних школах цей курс дає змогу організувати «мультипрофільний» клас. На інтегрований курс відведено меншу кількість годин, ніж на вивчення всіх природничих предметів на рівні стандарту. Заощаджений у такий спосіб час використовують відповідно до освітніх потреб учнів. Спочатку всім класом вивчають інтегрований курс, а далі діти групами розходяться на додаткові заняття з фізики, математики, іноземної мови задля кращої підготовки до ЗНО.

— Другий міф такий: учителі втрачатимуть години, а, крім того, немає підготовлених педагогів, які б викладали інтегрований курс, — каже Тетяна Засєкіна.

Уже сьогодні в малокомплектних школах учителі змушені викладати по кілька предметів. Наприклад, фахівець із фізики й математики паралельно читає географію. За деякими дослідженнями, 10 відсотків учителів, що викладають фізику в наших школах, не мають профільної освіти. Водночас, за словами Тетяни Засєкіної, лише 10 відсотків учителів фізики мають повне навантаження зі свого предмета, а решта «добирають години» на ставку чи півтори за рахунок інших дисциплін — інформатики, трудового навчання, основ здоров’я, математики, хімії, біології тощо. «Ця проблема змушує нас переглянути традиційні підходи до такого поняття як універсальний учитель», — каже вона. Крім того, іноді навіть корисно опанувати «суміжні спеціальності», щоб поліпшити викладання власного предмета.

— Віднедавна педагогічні виші — у Кропивницькому, Тернополі, Полтаві, Вінниці, Умані, а також Запорізький національний університет — запровадили нову спеціалізацію — вчитель природничих наук, — розповідає Тетяна Засєкіна. — Є відповідні бакалаврські та магістерські програми. Кількість таких вишів зростатиме. Крім того, викладачів інтегрованого курсу за заявками обласних департаментів чи управлінь освіти готуватимуть інститути післядипломної педагогічної освіти.

Батьків школярів, які побоюються запровадження інтегрованого курсу через невизначеність з процедурою складання ЗНО, можна заспокоїти. «З наступного року учні, які в 11-му класі вивчатимуть інтегрований курс «Природничі науки», матимуть право складати ЗНО з окремих природничих дисциплін. У МОН готується відповідний інструктивний лист», — анонсує Тетяна Засєкіна. Якщо випускники складуть зовнішнє оцінювання з фізики, хімії, біології або географії, то паралельно отримають оцінку з державної підсумкової атестації з відповідного предмета.

Нині в старших класах учні вивчають більш як 20 дисциплін, не встигаючи засвоювати їх як слід.

«Інтегрований курс дає змогу учням філологічних, мистецьких, спортивних та суспільно-гуманітарних класів приділити більше часу підготовці до ЗНО і вивченню предметів, необхідних для вступу до обраних вишів. Було б добре поекспериментувати із запровадженням подібного курсу з гуманітарних предметів — літератур, художньої культури тощо, щоб забезпечити якісну організацію навчання у класах фізико-математичного, природничого, технологічного профілю», — вважає Тетяна Засєкіна.

Науковий співробітник відділу біологічної, хімічної та фізичної освіти Інституту педагогіки НАПН України Олександр Козленко вивчав стан інтеграції наук у базовій школі. За його словами, до перевантаження учнів частково призводить неузгодженість навчальних програм з різних дисциплін. Одну й ту саму тему з різних предметів учні опановують у різний час і навіть у різних класах. Наприклад, будову атомів у курсі хімії вивчають у восьмому класі, а на фізиці — у 9-му. Класи органічних речових, поняття про органічні сполуки дев’ятикласники на уроках хімії вивчають в II півріччі, а на уроках біології — уже на початку року. Це не сприяє гарному засвоєнню матеріалу.

«Навчанню шкодить «предметний шовінізм», коли педагог вважає, що саме його наука є найважливішою і має вивчатися в суворій академічній послідовності, бо інакше діти нічого не знатимуть», — констатує Олександр Козленко. «В українській школі нині діє «пасивно-абсорбційна модель освітнього процесу», де учнів, за висловом Марка Твена, вважають за щось пасивне, що треба занурювати у воду і намагатися там тримати якнайдовше, щоб вони щось у себе всотали», — жартує експерт. У цій системі жити важко: діти перевантажені і не здатні сприйняти усе, що їм втовкмачують педагоги. Інтегрований курс природничих наук може допомогти розв’язати цю проблему. За умови, що вчителі матимуть відповідні ресурси і величезне бажання змінити традиційні підходи на інноваційні.

Довідково

Інтегрований курс природничих наук (зазвичай він називається «science») викладають у школах різних країн. Фізику, хімію та біологію як один предмет читають у школах США. У Канаді аналогічний курс викладають у державних та приватних середніх навчальних закладах, а поглиблено вивчають у спеціалізованих. Британські школярі можуть учитися до 18 років, проте фізика, хімія та біологія необов’язкові з 16-річного віку. Природничі науки разом з технологіями об’єднано в один предмет у шкільних програмах Ізраїлю та Сінгапура, але водночас викладаються й окремі природничі дисципліни.

До речі

Ставлення до запровадження інтегрованого курсу природничих наук в Україні неоднозначне. Категорично проти таких підходів виступає Національна академія наук. Учені вважають, що це призведе до значного погіршення якості викладання в школі, зниження інтелектуального рівня випускників, зменшення потреби у вчителях з окремих природничих дисциплін і внаслідок цього до зниження наукового потенціалу країни — зменшення кількості аспірантів, наукових та науково-педагогічних працівників.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.