У сільській місцевості найчастіше запитують, що кандидат зробив для свого краю. Тому ще задовго до виборів претенденти відкривали благодійні фонди й активно працювали з виборцями. Хто мав важелі впливу й адміністративний ресурс, підвищували рейтинг своєю дотичністю до будівництва доріг, розбудови інфраструктури, до чогось конкретного. Люди хочуть таки бачити конкретні справи, а не голосні заяви. Це чудово розуміли кандидати, тому на узбіччях встановлювали плакати з написами:

«Дякуємо платникам податків за ремонт цієї дороги». Деколи доходило до абсурду — і народ вправлявся в гострих слівцях на адресу прилипал до бюджетних фондів. Так народився майже анекдот: дякувати депутату за гроші, взяті з державного бюджету, — все одно що банкомату, в якому ви отримали зарплату.

Ось приїхав на сільський округ кандидат зі Львова. Він підприємець, виробничник, дає конкурентну продукцію, створив тисячі робочих місць.

— А що вас прив’язує до нашого району? У вас тут заводи, бізнес? — запитує сільський дядько, хитрувато щулячи око.

— Хочу оживити занедбаний завод, — промовляє той.

— А це вже інша справа, пане добродію, — переходить на жарти виборець.

— Ви повинні бути прив’язані до нашого району, як якір до корабля, — повчає, — тоді за вас проголосують.

На міських округах ситуація трохи інша. Кандидатів запитують, а що ти зробив, щоб змінити життя в країні, які ідеї запропонував. Але в селах і містах одна спільна вимога — народний обранець має бути державником, і на першому місці — інтереси держави.

Представники нових політичних сил найчастіше себе позиціонують так — виставляють плакати, де вони стоять поруч із лідерами партій. На них працює сама назва політичної партії, вони майже не кажуть про конкретні справи.

Представники старих політичних партій частіше стали балотуватися як самовисуванці. Вони намагаються показати, що будуть помічниками у розв’язанні проблем виборців.

На відміну від попередніх виборів, у сільській місцевості священики, директори шкіл, голови сільських рад уже не мають вагомого впливу на вибір громади, хоча минулими роками все було навпаки. 

Львів.