Депутати міської ради Львова підтримали петицію городян про розморожування проекту львівського метрополітену. Тепер, кажуть, затримка за фахівцями, які повинні вивчити можливість будівництва.

«З огляду на сучасні технології та перевантаженість міста транспортом, — зазначає автор петиції, — тепер це буде набагато легше зробити, ніж 25 років тому. Тому прошу розморозити проект і... почати будівництво», — йдеться в петиції.

Нагадаємо. Ідея метро у Львові виникла від «підземного трамвая», який почали будувати наприкінці 1980-х. Планувалося, що він пройде через центр міста і з’єднає його з віддаленими районами. Проект призупинили через те, що перша вентиляційна шахта, яку почали зводити біля палацу Потоцьких, пошкодила прилеглі будівлі.

Важко щось сказати про долю петиції наперед. Але вже те, що за це рішення проголосувала більшість — 34 депутати, — уже надихає. Заінтриговані. Чекаємо.

А от у Київській міській державній адміністрації спільно з ГО «Спілка власників житла України» минулого тижня серед іншого переймалися темою, якій присвятили круглий стіл, — «Порятунок старого житлового фонду: як вирішити проблему колосальної зношеності багатоквартирних будинків?».

Йшлося, зокрема, про те, що житловий і громадський фонд будівель повинен відповідати цілям сталого розвитку міста. Саме місто має визначити, які фонди йому потрібні. Говорили фахівці й про те, що експертиза будинків щодо стійкості будівельних конструкцій повинна проводитися до прийняття рішення про реінновацію будинку. Не треба боятися перерозподілу власності в житловому фонді, це природний процес і він призведе до появи орендного житлового фонду. А реінновація і капітальний ремонт повинні призвести до збільшення капіталізації житла. Це реальний стимул зацікавити громадян.

Ось коментар одного з учасників круглого столу, експерта з питань енергоефективності Ігоря Черкашина: «...непокоїть принципове питання... чому жителі одноквартирних будинків, або як їх у нас називають, індивідуальних домогосподарств, беручи участь у створенні деяких фондів загальнодержавних і муніципальних, через сплачені податки, навіть сподіватися не можуть на нормальну фінансову підтримку для модернізації їхніх будинків?

Причому жалюгідні кошти так званих «теплих кредитів» абсолютно не можна порівняти з обсягом необхідних капітальних вкладень в модернізацію цього житлового фонду. І йдеться не про палаци, а про звичайні будинки в селищах і селах, індивідуальної забудови в містах. Таких домогосподарств мільйони. Чому держава так стурбована багатоквартирними будинками і вдає, що у іншої, трохи меншої частини громадян все і так розсмокчеться? При цьому продовжуючи з них збирати податки в бюджет з подальшим виділенням на багатоповерхівки?» У відповідь — тиша... І ще одна проблема!

Насамкінець порадіємо разом з міністром регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадієм Зубком, який повідомляє, що населення сьогодні оплачує 97% житлово-комунальних послуг. Про це він розповів під час години запитань до уряду.

«Реформа енергоефективності є складовою того, щоб зменшити вплив від постачання газу до України. Це і енергонезалежність, і енергоефективність...» — каже Зубко. І далі: «Ми залежимо не від вартості газу, а від кількості, скільки ми його споживаємо».

З міністром не посперечаєшся! Цим таки справді треба перейнятися.

Підсумовував Віктор БОНДАР.