Нещодавно сусідка принесла новину не з веселих: закрився найбільший у Донецьку універсам «Амстор» на проспекті Ілліча. Не те щоб я був шанувальником крутих супермаркетів, але цей магазин подобався тим, що там разом із харчами можна було купити кухонне начиння, мийні засоби та інший необхідний у побуті дріб’язок. Магазин був значних розмірів, у ньому можна було вмістити футбольне поле, він мав пекарню й кондитерський цех.
Міська торгівля від його закриття не збідніла. Усі товари, що продавалися там, можна купити в довколишніх магазинах, але все-таки якось не по собі стає, коли проїжджаєш повз величезний ангар-пустку. Така доля спіткала не лише «Амстор», ще десятки магазинів закрилися або різко згорнули свою роботу. У торговців пояснення просте — падає купівельний попит.
Процес цей об’єктивний. Звідки взятися купівельному попиту, якщо в самопроголошеній республіці «ДНР» скорочується, як у народі кажуть, «скукоживается», виробництво. А директор найбільшого підприємства ДМЗ навіть застрелився після того, як завод припинив існування. Щоправда, на місцевих телеканалах майже щодня звучать переможні трудові рапорти: там запущено нову лаву з видобутку вугілля, там прокладено асфальтову дорогу, на полях успішно йде збирання врожаю. Однак тих, хто хоч трохи розуміється на економіці, цими бравурними рапортами, як стріляного горобця на полові, не обдуриш. Кожен зрячий бачить, як на будівництвах ось уже шостий рік стоять нерухомо й іржавіють баштові крани, на будмайданчиках уже піднявся молодий ліс. А останнім часом на міських трамвайних і тролейбусних зупинках пасажири скаржаться на труднощі проїзду з одного кінця міста до іншого — машини ходять дедалі рідше.
Натомість на міських площах мало не щодня звучить святкова музика — відбуваються різні врочисті заходи з незмінною участю ватажків. Мимоволі приходять на пам’ять слова відомого поета: «Римская империя периода упадка сохраняла видимость твердого порядка... Цезарь был на месте...» тощо. Чим усе це закінчилося, загальновідомо. Щоправда, розруха тривала багато років, а ми не маємо часу стежити за цією деградацією десятиліття.
На жаль, багато мешканців «ДНР» як той жартівний персонаж із відомого віршика, який «на ночь бреется — на что-то все-таки надеется».
Донецьк.
Мал. Віктора СТАРОВА.
