На знімку: директор музею Петро Кірєєв та наукова співробітниця Іванна Стеф’юк (Олещук).
Косівські Кобаки, Делятин, Снятин вважають славетного співця Гуцульщини й Покуття своїм. Бо там — часточка його життя. Донедавна також офіційно фігурувала дата народження Марка Черемшини — 13 червня 1874 року. Нині дослідники-біографи аргументовано вказують іншу — 13 липня. Тож святкують обидві.
Після навчання у Віденському університеті Марко Черемшина працював у Делятині, а згодом відкрив у Снятині адвокатську контору, став заступником голови повітової «Просвіти». Разом із письменником Василем Стефаником організував товариство «Сільський господар», яке й очолив. За обома митцями, та ще Лесем Мартовичем, із легкої руки Івана Франка закріпилася назва «Покутська трійця» — за психологічною схожістю творів, локацій, мовою, походженням.
У Снятинському літературно-меморіальному музеї Марка Черемшини з нагоди ювілею та 70-річчя закладу відбулася імпреза «Черемшинова родина». На свято завітали голова Снятинської районної ради Іван Угрин та секретар міськради Марія Орищук, учасники Творчого клубу імені Марка Черемшини, просвітяни. Вшанували пам’ять багаторічного директора музею Руслани Кірєєвої (її справу продовжує син Петро) та засновника мистецької премії імені Марка Черемшини Володимира Карого. Серед гостей — нинішній її лауреат Євген Баран, відповідальний секретар обласної організації Національної спілки письменників.
«Чому варто повертатися до творчості Черемшини? За тими карбами, які він зоставив у своїх творах, — розмірковує Іванна Стеф’юк (Олещук), наукова співробітниця музею, авторка монографії про Марка Черемшину. — Його новели можна легко розкласти на типи девіантної поведінки. Тільки юрист міг так викласти образ лідера. У творах відображені граничні конфлікти, підмічені десь на судових засіданнях. Вплинуло й місце народження. Письменник сам є багатим етнографічним матеріалом. Його село Кобаки відображене в новелі «Карби». Мальовані кахлі — кераміка, занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Карб — як зарубка. Такими позначками-першописьменами горяни рахували дітей, дні й роки».
Пані Іванна акцентує увагу на нинішній моді повернення до традицій. На карбах, яких людина не розуміє, але дотримується. На Гуцульщині це особливо помітно. Мало хто знає, що таке карби: як то давалося «на боже», виряди на науку, ініціації-посвяти в різні вікові стани тощо. Це — як давні письмена. Марко Черемшина як людина широкого світогляду закарбував це для нащадків.
Повернення до минулого має початися з вивчення суті традицій. І тільки так зацікавити, переконують у музеї. Етнограф-дослідник повинен накопичити 1001 аргумент, щоб доступно донести споживачеві, а той має вловити найцікавіше. Візит до музею Марка Черемшини в Снятині — добра нагода насититися старовиною та почерпнути щось для майбутнього.
Фото надано музеєм Марка Черемшини.
