Україна завжди була і є багатою не лише на родючі землі, а й на талановитих людей. Чимало з них навічно вписали свої імена в історичну пам’ять нащадків і в Україні, і у світі. Але є не менше славних особистостей, імена яких з різних причин не надто відомі або відомі лише фахівцям. Тим часом їхній внесок у розвиток певних наук чи то мистецтва не можна применшувати. До таких особистостей належить і Юрій Кнорозов — етнограф, історик, лінгвіст, перекладач, засновник радянської майяністики. Так, саме Кнорозов відомий світові як дешифрувальник писемності народу майя. Саме він просував математичні методи дослідження недешифрованих писемностей.

Наш земляк народився 1922 року в Харкові в родині інженера. На все життя у пам’яті майбутнього науковця закарбувалися жахіття голодомору, який, на щастя, вдалося пережити. У школі хлопець був схильний до природничих і гуманітарних наук, цікавився різними видами мистецтв: грав на скрипці, писав вірші, виявляв здібності до малювання. У майбутньому, окрім неабиякого розуму, вчений розвинув ще й здатність до гіпнозу. Недаремно кажуть: якщо людина талановита, то, зазвичай, різнобічно.

Цікаво, що все життя Кнорозова супроводжували якісь доволі містичні явища. Ось, приміром, хоча б те, що Юрій іще в школі часто малював якихось дивних тварин і підписував їх іще більш дивними карлючками, які, як виявилося згодом, були практично копією ієрогліфів майя. Хіба не дивина? А ще — рано навчившись писати, хлопчик робив це теж «ненормально»: він виводив літери абсолютно дзеркально! Тож, як бачимо, ще з дитинства Юрій Кнорозов був неординарним хлопчиком. І ця його неординарність багатьох дратувала, а то й насторожувала. Не дивно, що в школі йому було непереливки.

Після школи Юрій Кнорозов закінчив робфак при ІІ Харківському медичному інституті і вступив на історичний факультет Харківського університету. Та, на жаль, війна перервала навчання, і хлопця було мобілізовано на будівництво військово-оборонних споруд в Чернігівській області. Потрапив у полон, намагався пробитися до Харкова. Пізніше, 1943 року, опинився у Воронезькій області, а згодом переїхав до Москви, де навчався на історичному факультеті МДУ за спеціальністю «єгиптологія». Потім знову був призваний і служив під Москвою. 1945-го повернувся до університету на кафедру етнографії. Кнорозов цікавився багатьма напрямками науки, дуже багато їздив по експедиціях. Якось до його рук потрапила стаття німецького дослідника Шельхаса під назвою «Дешифрування писемності майя — нерозв’язана проблема». І ця публікація перевернула всі попередні плани молодого науковця. Він повністю присвячує себе саме цій проблемі, адже вважає, що «те, що створено одним людським розумом, не може не бути розгаданим іншим». Саме такої позиції Кнорозов притримувався все подальше життя. Життя, сповнене титанічної праці і неймовірної жаги пізнання нерозгаданого.

Учений працював без перебільшення і вдень, і вночі. Треба сказати, що й до нього було чимало спроб розшифрувати тексти майя. Однак усі вони закінчувалися невдало. Та Юрій Кнорозов був не з тих, хто здається. Труднощі, здавалося, ще більше підхльостували його. Він проводив дослідження і склав каталог ієрогліфів та навіть встановив фонетичне звучання деяких з них. До Кнорозова ніхто й подумати не міг, що знаки в алфавіті майя означали не літери, а склади, ба навіть слова. І знову-таки досить містичними є твердження, що деякі висновки з досліджень ученого приходили йому в напівсні, коли втома брала верх над жагою знань.

Нагадаємо, що індіанці майя населяли півострів Юкатан у Центральній Америці. Він відділяє Мексиканську затоку від Карибського моря. Тут розташовані три мексиканські штати, а також Беліз і Гватемала.

Написи абеткою народу майя або ієрогліфами датуються приблизно ІІІ ст. до н. е. Прийшовши на ці землі, іспанські завойовники, які були католиками, фанатично знищували писані бібліотеки майя і ацтеків, як, власне, і самі народи, вважаючи їх демонічними єретиками. Тож збереглися лише лічені екземпляри цих текстів — Паризький, Мадридський і Дрезденський. Дивовижним було й те, що Кнорозов зробив свій винахід, жодного разу не побувавши в Мексиці, вивчаючи всього три ці джерела.

Тож практично не виходячи з кабінету п’ять років, Кнорозов таки зробив те, що досі не вдавалося нікому. Зі своїми тезами він виступив на захисті кандидатської, яка стала справжньою культурною подією в СРСР.

Про вченого заговорили у світі. І лише наприкінці 1990-х (до цього він був невиїзний) Кнорозова на запрошення керівництва Гватемали таки випустили до цієї країни, де він мав змогу припасти до древніх пам’яток, про які так багато знав заочно. І це було для нього справжнім щастям.

Але світове визнання доктор наук (1955) Юрій Кнорозов здобув не лише завдяки дешифруванню писемності майя, а й через використання математичних методів при вивченні нерозшифрованих абеток. Він працював над дослідженням писемності на острові Пасхи, а в 1950-х роках розробив власний варіант дешифрування писемності долини Інду.

Найвідоміше фото Кнорозова — те, де він тримає на руках свою улюбленицю — кішку Асю. Існує легенда, що саме спостерігаючи за поведінкою Асі і її кошенят, Юрій Валентинович робив висновки, як працює мозок і формується система комунікацій. Дехто подейкував, що й сам учений у чомусь був подібний до кота. Принаймні він безпомилково вмів обходити неприємних йому людей.

1999 року видатний учений помер. Але пам’ять його шанують і в Мексиці, і у Гватемалі. У 2012 році пам’ятник Кнорозову було встановлено в Канкурі, а 2018-го — у Меріді, столиці Юкатану. На ньому Ю. В. Кнорозова зображено з улюбленою кішкою Асею на руках.

Приємно, що й у нас у Харкові, на малій батьківщині вченого, його іменем названо одну з вулиць. А це, сподіватимемося, дасть поштовх перехожим поцікавитися і більше дізнатися про свого славного земляка. Можливо, і в Україні буде ініційовано питання встановлення пам’ятника всесвітньовідомому харків’янину.