Кампанія з проведення дочасних парламентських виборів добігла логічного кінця. Визначилися лідери, які посядуть своє місце у єдиному законодавчому органі країни. Переможцями стали п’ять партій: «Слуга народу», «Опозиційна платформа «За життя», «Європейська солідарність», «Батьківщина» та «Голос». Поки не оприлюднено офіційні результати перегонів, партії лише приміряються щодо можливих майбутніх союзників у парламенті. Утім, у «Слузі народу» вже натякнули, що, можливо, їм для більшості й не доведеться з кимось об’єднуватися. Проте однопартійна більшість — це прямий шлях до диктатури, застерігають політичні експерти.

Тим часом спостерігачі не зафіксували під час виборів серйозних порушень, які б могли суттєво вплинути на результати волевиявлення громадян. Тож позачергові вибори у Верховну Раду вважаються такими, що відбулися. Щоправда, зовсім несподіваним виявився результат на перегонах «Партії Шарія», яка, за даними екзитполу, отримала 3,1% голосів виборців. Сама постать Шарія є далеко не однозначною, він затятий гомофоб та українофоб. Веде проросійську пропаганду з дискредитації України та її символів. До слова, реєстрація Анатолія Шарія кандидатом у народні депутати вивела людей з акціями протесту на столичний Майдан, після чого її було скасовано. До того ж, відповідно до законодавства, партії, які одержали на цих виборах два відсотки голосів, отримуватимуть державне фінансування як партії, що розвиваються. А це вже справжній нонсенс — підтримувати з державного бюджету, за кошти платників податків партію, яка веде відверту антиукраїнську політику. Очевидно одне: допуск цієї сили на вибори — це прогалина спецслужб.

Щодо самої кампанії, то вона хоча й була неквапливою — політичні сили та кандидати у народні депутати чекали рішення Конституційного Суду щодо законності розпуску парламенту — але визначила декілька тенденцій. По-перше, зростання ролі соціальних мереж, що дало змогу не лише забезпечити горизонтальну комунікацію з виборцями, а й розміщувати матеріали рекламного характеру без оплати з виборчого фонду, та чорний піар. По-друге, цього разу кількість кандидатів-двійників, хоча ця технологія і не нова, була просто вражаючою. «Нові політичні обличчя майже невідомі виборцям в округах, і маніпулювати та перешкоджати вільному волевиявленню через обман стало дещо простіше», — вважає голова громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська. Хоч Центральна виборча комісія й запустила механізм додаткової перевірки кандидатів, проте не змогла відсіяти всіх двійників на стадії реєстрації.

Інша ключова проблема, на якій наголосили у Комітеті виборців України, — це підкуп. «Ми побачили на виборах розквіт усіх технологій — масове засипання шкіл і дитячих садків солодощами, ми бачили технології непрямого підкупу у вигляді продовольчих наборів, у вигляді надання безплатних туристичних послуг, використання псевдодоброчинності у вигляді створення дитячих спортивних майданчиків. Думаю, ще один виборчий цикл — і в Україні не залишиться жодного села без дитячого спортивного майданчика. Мажоритарники і майбутні мажоритарники закриють це питання повністю», — вважає генеральний директор КВУ Олексій Кошель.

До речі, ухвалений парламентом Виборчий кодекс цю проблему вирішує, адже нова система передбачатиме волевиявлення за пропорційною системою з відкритими списками, без мажоритарки.