Остаточні підсумки першого жнивування, звісно, підіб’ють пізніше. Та вже нині можна сказати з певністю: вони будуть досить обнадійливими. Адже, за оперативними даними департаменту агропромислового розвитку ОДА, із 342,2 тисячі гектарів загалом намолотили майже 1 мільйон 543 тисячі тонн збіжжя. Тобто на 154,9 тис. тонн більше, ніж 2018-го. Середня урожайність — 45,1 ц/га — перевищує минулорічну на 6,4 центнера. Озимої пшениці, яку здавна називають головним хлібом Полтавського краю, тут зібрали 1 мільйон 133 тисячі тонн. Минулоріч ужинок був на 132,6 тис. тонн менший. Сільгоспвиробників регіону тішить і середня врожайність озимої пшениці, яка досягла «гросмейстерського» результату — 50,4 центнера з гектара. В деяких районах і господарствах її цьогорічні намолоти стали рекордними.
На знімку нижче: озима пшениця цьогоріч потішила полтавських жниварів вагомим ужинком.
Скажімо, в найпівденнішому районі області — Кобеляцькому, хлібороби якого першими виводять комбайни в загінки й, відповідно, святкують обжинки, — озимої пшениці в середньому зібрали по 51,2 центнера з гектара. Такого намолоту на районному рівні тут іще ніколи не було! І це при тому, що під час дозрівання пшеничку таки припалила спека, що не могло не позначитись і на її врожайності, й на якості зібраного зерна.
Хоча заради справедливості зазначимо: взимку та навесні погодні умови для озимини були близькими до ідеальних. Очевидні плюси небесної канцелярії, що забезпечила рослини вологою на перших стадіях розвитку, хлібороби Полтавщини доповнили наполегливою працею та неухильним дотриманням агротехнологій. Усе те посприяло досягненню справді вагомих результатів. Тим паче що перевищені минулорічні показники врожайності та намолоту і ярих пшениці та ячменю, і деяких інших культур.
Чи дадуть ті «натуральні» доважки належні фінансові плюси до скарбниць сільгоспвиробників? Підстав для оптимізму з цього приводу в них поки що немає. Адже за вищого цьогорічного врожаю одразу істотно — майже на третину! — знизилася закупівельна ціна збіжжя. Скажімо, за тонну пшениці третього класу її потенційні покупці пропонують нині хліборобам краю 4 тисячі 650 гривень. Хоча торік після жнив тонна пшенички залежно від її якості, нагадаємо, коштувала від 5 до 6 тис. грн і вище...
За таких умов аграрії, звісно, прагнуть дочекатися справедливіших цін. Хоча в багатьох із них, насамперед у дрібних фермерів, можливості для цього досить обмежені. Бо вже нині треба зберігати бодай залишки вологи на зібраних площах, дискуючи та культивуючи їх, готувати грунт до посіву озимих культур. І водночас накопичувати ресурси для не менш відповідальних пізніх жнив, які потребуватимуть іще більших затрат...
На жаль, серед спрощених варіантів застосування післяжнивних агротехнологій чимало сільгоспвиробників області обирають один із найбільш убивчих для родючих полтавських чорноземів: просто підпалюють стерню на полях. Тож замість учорашніх золотих нив сьогодні повсюдно можна побачити почорнілі згарища...
Однак таких кричущих порушень екологічного законодавства чомусь, так би мовити, упритул не бачать наші фахові екологи та інші контролери. Хоча ще вчора вони виписували аграріям величезні штрафи, скажімо, за вивезений на поля біля ферм гній...
Полтавська область.
Фото автора.
