— Я так мрію віддати синів навчатися музиці, хотілося б — грі на баяні, та їх троє, й нам буде не по кишені навчати всіх одразу, — бідкалася два роки тому мати багатодітної родини Оксана Турик із Кам’янця-Подільського, яка разом із чоловіком виховує 13 дітей.
Саме в той час у міській дитячій музичній школі вперше набирали клас бандури, а задля популяризації народного інструмента запровадили символічну плату — всього 20 гривень. До того ж Турикам довелося сплачувати лише за одного учня — на підставі пільги для багатодітних. Під орудою молодого педагога, талановитого бандуриста Дмитра Бачинського хлопці швидко опанували інструмент, який ніколи й у руках раніше не тримали. «Ми тепер — спадкоємці кобзарів», — поділився з гордістю один із Туриків — Ілля. Мати та батько щиро тішаться успіхами синів, котрі виступають уже й на обласній сцені.
— У стотисячному місті обласного підпорядкування мистецьких шкіл та спортивних позашкільних закладів — найбільше в області, — зазначає керівник міського відділу культури Ольга Чорнобиль. — Ще на зорі незалежності кам’янчани в неймовірно складних умовах фінансування відкрили третю в Україні дитячу хорову школу. Музична та художня продовжують славні понад столітні традиції заснованих ентузіастами закладів, що були відомі в країнах Європи і стали справжньою кузнею кадрів для культури й мистецтва України. За останні три роки більше двох сотень випускників продовжило навчання в вищих мистецьких закладах І—ІV рівня акредитації.
Наймолодша — школа мистецтв №1 стала в чудовій нагоді мешканцям віддаленого від центру мікрорайону Жовтневого, де живе більше чверті населення міста, і повсякчас тут гостро стояло питання: чим зайняти дітей після уроків у загальноосвітній школі. Усього маємо п’ять початкових мистецьких закладів, без них годі й уявити наше місто, яке називають духовною столицею Поділля. Численні фестивалі, концерти, конкурси, в тому числі всеукраїнського та міжнародного рівня, вдається проводити саме завдяки тому, що маємо таку армію талантів. Лише в Будинку культури відбувається щороку до півтисячі заходів, у яких беруть участь юні митці. Узагалі ж неталановитих дітей не буває, треба вміти розпізнати й підтримати цей талант.
З міського бюджету позаторік на оплату навчання пільгової категорії учнів витрачено до 160 тисяч гривень, такі вихованці становлять щороку 10—15 відсотків всього контингенту вихованців згаданих закладів. Минулого року, коли уряд країни вирішив перевести початкову мистецьку освіту на самофінансування, в місті виникла неабияка соціальна напруга.
Підрахували, що та плата, що її повинні були б вносити батьки за нових змін, має становити від 1000 до 1500 гривень за місяць. Вона по кишені одиницям. Міський бюджет неспроможний взяти на себе утримання цих шкіл, бо місто —дотаційне. Водночас уявити його без такої важливої складової неможливо. Тож кам’янчани пережили неабиякий шок: якщо школи доведеться закрити, яке покоління виховаємо? Адже культура, мистецтво формують особистість творчу, багатогранну, з духовними запитами, а не банального споживача. Юний громадянин, якому держава створила умови для розвитку його талантів, поверне сторицею витрачене на нього, бо стане окрасою нації.
Ось, до прикладу, знаменитий піаніст Юрій Кот, який виріс і засвоїв ази музики в рідному Кам’янці, наразі вже став патроном своєї альма-матер — дитячої музичної школи й усіляко допомагає здібним вихованцям. Талантів, які виросли в місті й нині є славою країни, не перелічити. Мистецькі заклади допомагають розвивати міжнародні відносини з містами-партнерами Кам’янця, оскільки вони впроваджують численні проекти із такими ж дитячими школами в інших країнах. Те само можна сказати й про дитячо-юнацькі спортивні школи. До найвищої влади країни ціле літо направляли численні звернення.
І лише недавно вперше в стотисячному Кам’янці-Подільському прозвучало: «Навіщо нам утримувати такі позашкільні заклади, якщо їх використовують для політичних провокацій?!» Ішлося про спортивні школи міста, тренери яких опинилися в центрі скандалу під час виступу в міському Будинку культури народного депутата України Ірини Фаріон. На це звинувачені навіть написали відкритого листа, в якому пояснюють, що вони виховали сотні спортсменів, які своїми досягненнями прославили нашу країну, а Ірині Фаріон прийшли начебто поставити питання якраз щодо фінансування спортивних шкіл, оплату відряджень на змагання, оптимізацію закладів, про яку так часто говорять останнім часом.
Тверезомислячі кам’янчани сподіваються: «хвороби» минуться, але задля того, щоб молоде покоління могло розкрити даровані йому Богом здібності та не шукало сумнівних занять, як-то наркотики чи алкоголь, його вільний від шкільних занять час має проходити в творчості, занятті мистецтвом, на спортивних тренуваннях.
Фото автора.
Bихованці школи мистецтв №1 міста Кам’янця-Подільського — улюблені в краї артисти.
