У Полтаві зі столітнім ювілеєм привітали знану й шановану тут людину — доктора медичних наук, професора кафедри внутрішніх хвороб Української медичної стоматологічної академії Максима Дудченка. Наголосимо: професора не почесного, а діючого, котрий продовжує викладацьку діяльність і водночас опікується пацієнтами в обласній клінічній лікарні.
Народився він на Дніпропетровщині. Після закінчення Ленінградської військово-медичної академії отримав диплом лікаря та звання капітана медичної служби. Під час Другої світової війни рятував життя воїнам і сам був поранений.
За мужність і самовіддану працю в те лихоліття його нагородили п’ятьма(!) бойовими орденами і багатьма медалями. Повернувшись із фронту, почав суміщати медичну практику з викладацькою діяльністю. У Полтавському медичному стоматологічному інституті, який згодом став академією, шістнадцять років очолював кафедру, де працює й донині...
Досі шлях із дому на роботу й назад (а це два з половиною кілометри в один кінець) долає пішки. Та в його віці, вважає, ще важливіше не давати «застоюватися» мозку... До згаданого найповажнішого ювілею написав і видав книгу спогадів «100 років життя в боротьбі».
Життєвому і творчому довголіттю, на переконання Максима Андрійовича, посприяли його невичерпний оптимізм і вміння нейтралізувати конфліктні ситуації. Поза сумнівом, допомогли й гени. Адже його мати прожила 98 років, у роду були й інші довгожителі.
Особливо втішає ветерана те, що справу його життя продовжують нащадки. Син Олександр також став доктором медичних наук, у цій галузі працюють і онуки. Разом із близькими родичами та колегами ювіляра привітали представники міської влади.
Зокрема, секретар міськради Олександр Шамота вручив Максиму Дудченку почесну грамоту з нагрудним знаком (на знімку).
Фото з сайту Полтавської міськради.
