Книжка розповідає про історичну спадщину Свято-Миколаївського монастиря. Її автор — Іраїда Майданець, рецензенти — кандидати історичних наук Сергій Панишко та Оксана Сущук.
Придбати книжку можна у «Жидичин-центрі», що біля монастиря в однойменному селі. Це одна із найстаріших в Україні православних обителей. Першою письмовою згадкою про монастир є запис у Волинсько-Галицькому літописі: «У рік 6735 (1227)... Коли ж сидів Ярослав (Інгварович) у Луцьку, поїхав Данило в Жидичин поклонитися і помолитися святому Миколі. І звав його Ярослав до Луцька, і сказали йому бояри його: «Візьми Луцьк, схопи тут князя їх». Вважається, що ще до виникнення монастиря в Жидичині, поблизу ремісничого поселення Скуделичі, несли послух ченці-самітники...
У ХVII столітті Жидичинський монастир за своїми статками й значенням для Київської митрополії вважався другим після Києво-Печерської лаври. У різні роки він належав греко-католикам і римо-католикам. Проте найдовше тут молилися православні християни, які і започаткували цю святу обитель на березі річки Стир.
У Жидичині була резиденція луцьких єпископів. Будівля митрополичих палат збереглася до наших днів. У ній розміщені келії монахів, внутрішня тепла церква Миколи Святоші, бібліотека, трапезна. До монастирського комплексу з 2019 року входять також збудовані в 1723 році церква Святителя Миколая (на знімку) і дзвіниця (раніше належали УПЦ МП), скит Святого Духа з однойменною церквою. У монастирі здійснюються паломницькі прощі, він живе цікавим духовним життям, розвивається і розбудовується.
Фото автора.
