Спершу представники влади та громадськості, небайдужі земляки, поважні гості міста, численні шанувальники творчості різного віку поклали квіти до могили письменника. Остання розташована на перетині вулиць Європейської та Сінної й дивує багатьох приїжджих своєю «самотністю». Для невтаємничених нагадаємо, що Івана Котляревського, згідно з його волею, поховали на околиці тодішнього міського цвинтаря, поблизу дороги на Кобеляки. Однак у 1937 році згадане старе кладовище ліквідували, могили звідти перенесли або просто зрівняли з землею. І лише прах найвидатнішого полтавця потурбувати не наважилися...

У день його народження живі квіти від вдячних нащадків лягли й до іншого знакового місця — першого пам’ятника Івану Котляревському, відкритого ще 1903 року на Протопопівському бульварі (тепер — бульвар Котляревського). Як відомо, кошти на його виготовлення та спорудження збирали всією громадою, а масштабні врочистості з нагоди відкриття за участю світочів нашої літератури та культури перетворилися на потужну акцію спротиву проти національного поневолення українців у тодішній Російській імперії. Про це згадували, окреслюючи сьогоднішні виклики та завдання, що постають перед нацією і державою, учасники вчорашніх ювілейних урочистостей у приміщенні Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М. Гоголя. На них прибули й поважні гості зі столиці — відомі письменники, науковці, митці. Окрасою мистецької частини врочистостей став виступ Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Г. Верьовки.

Потому безсмертне слово автора «Енеїди» та «Наталки Полтавки» вражаючим багатоголоссям пролунало біля згаданого пам’ятника. Його твір «Де згода в сімействі» виконав зведений хор колективів закладів мистецтва й освіти, а також аматорів сцени.

Тут юним переможцям тематичного конкурсу вручили щорічну міську дитячу літературну премію ім. І. Котляревського (таку само «іменну», так би мовити, «дорослу» премію обласної ради було вручено цьогорічним лауреатам трьома днями раніше).

Та найтривалішим цього дня було масштабне ювілейне дійство на Івановій горі й прилеглому до неї Соборному майдані. Тобто на тому святому місці, де Іван Котляревський народився і прожив майже все життя, звідки пішов у засвіти. Тамтешня садиба видатного митця слова з усім відомою хатою, відтвореною за малюнком Тараса Шевченка, потішила полтавців і гостей міста Днем відкритих дверей.

Діяв тут і мистецький майданчик із театралізацією тієї епохи. Тож не обійшлося, звісно, без живих Івана Котляревського та героїв його творів, образи яких утілили професійні й самодіяльні актори.

Яскравим акордом святкувань на Соборному майдані став вуличний фестиваль «Стріт-фест», який доповнили влаштованою підприємцями краю виставкою «Кращі товари Полтавщини». Водночас у «Містечку майстрів» народні умільці демонстрували і пропонували придбати власноруч виготовлені вироби декоративно-вжиткового мистецтва. Ще більше емоцій присутніх викликала концертна програма за участю кращих митецьких колективів міста.

Тим паче, що цього разу вона мала етнічний ухил. Тож можна було не лише насолодитися піснями, танцями та музикою, а й помилуватися старовинним одягом українців.

А надвечір у зеленій зоні майдану влаштували тематичний перегляд фільмів просто неба. Всі охочі дивилися їх із усвідомленням того, що сценарій надто багатьох подій, які відбувалися в Україні раніше й відбуватимуться ще багато століть поспіль, передбачив і «написав» саме геніальний Іван Котляревський.

Збулися пророчі Шевченкові слова: 

«Будеш, батьку, панувати, 
Поки живуть люди, 
Поки сонце з неба сяє, 
Тебе не забудуть».

Полтава.