Тим часом настала пора збирати соняшник, а його подіти нікуди, бо місце на токах зайняте зерном!
— Соняшник на богарних землях цьогоріч і справді достиг раніше. Але його жнива трохи «притримали», бо пшеницю нема куди подіти. Ми ж іще зовсім з глузду не з’їхали, аби продавати її по 4 тисячі гривень за тонну при собівартості у 4,2 тисячі. Тож переміщаємо збіжжя в ангари на зимове зберігання, а вже потому настане черга соняшнику, — розповідає генеральний директор сільськогосподарського підприємства «Тарасівська іскра» з села Тарасівка Олешківського району Херсонщини Віктор Нагребецький. — Хоча, щиро кажучи, закупівельні ціни на соняшник також не радують. За тонну насіння нині пропонують по 8,5—9 тисяч гривень, хоча торік вона сягала 10,6—11 тисяч. А за цей час добрива, хоча б та ж «нітроамофоска» здорожчала з 7,5 до 16 тисяч гривень, підскочила у ціні електроенергія, зросла мінімальна зарплата. І як тут кінці з кінцями зводити?!
Власне, хліборобів на Херсонщині не радують ні ціни на соняшник, ні його врожай. Із 343 тисяч гектарів його скосили поки що лише на 2 тисячах, та з гектара отримують у середньому лише по 11 центнерів. А це менше, ніж торік — далося взнаки і бездощів’я, коли насіння наливалося, і втрати внаслідок полягання рослин під час липневих буревіїв. Тож подекуди «сонячна квітка» поготів дала не більш як 10 ц/га, і тільки на поливних землях врожай «дотягує» до 18 ц/га. Тож хоч-не хоч, а в розвиток меліорації доводиться більше вкладати грошей... навіть якщо їх немає. Та ж «Тарасівська іскра», приміром, нинішнього року у кредит придбала чотири імпортні дощувалки замість древніх «Кубаней», що відпрацювали понад сорок років. «Задоволення» не з дешевих, але нова техніка без перебоїв забезпечуватиме дорогоцінною вологою клин аж у шістсот гектарів! Тож будуть високі врожаї, а отже, шкурка вичинки варта, переконані селяни.
Херсонська область.
Фотоетюд автора.
