Ще не вся Чернігівщина поділена між холдингами

Незважаючи на такі успіхи в укладанні угод із селянами-пайовиками, ніхто з цих господарюючих суб’єктів не застрахований від несподіванок. Адже родючої землі мало, і всім сусідам її хочеться мати більше. Відтак не все так просто складається в утримувачів «годувальних» гектарів. Торік, скажімо, у досить складну ситуацію потрапив аграрний лідер Придесення — СТОВ «Дружба-Нова». «Накрутивши» за останні роки для себе понад 100 тисяч гектарів, здобувши авторитет у регіоні та за його межами точним землеробством, різними науковими новаціями, це сільгосппідприємство привернуло увагу компанії «Кернел». Остання — теж агролідер, але вже у всеукраїнському масштабі. Вона є ключовим виробником і постачальником соняшникової олії і шроту, експортує зерно. Купивши «Дружбу-Нову», тепер має на своєму рахунку понад 400 тисяч гектарів землі у країні.

Поки що такої ваги прибулець на Придесення не оглядається на попередників: більшість фахівців команди колишнього генерального директора СТОВ «Дружби-Нової» Сергія Гайдая разом з ним виявилися не затребуваними. Та й нових керівників «чернігівського шматка» пайової землі не балує: Віталія Ставнічука у жовтні змінила Наталія Хвостова, а через кілька тижнів цю посаду обійняв Ігор Макуха. «Кернел» запам’ятався і кількома недавніми резонансними конфліктами під час збирання кукурудзи, обмолот якої комбайнери вели у супроводі чисельного підрозділу охорони. Жорсткий стиль поведінки чи не найбільшого в краї володаря орендованої землі показує: у регіон прийшли «не свої», вони диктуватимуть власні правила гри, без особливих загравань із місцевим населенням, територіальними громадами. Єдине, що у цій агресивно-наступальній ситуації радує: плани. «Кернел» принаймні декларує бажання створити у Варві потужний центр молочного скотарства та істотно поліпшити продуктивність орендованих ферм.

Один із недавніх флагманів агровиробництва Чернігівщини ПП «Агропрогрес» теж в результаті торгів опинився у віданні агрохолдинга «Індустріальна молочна компанія», який нині має в Україні 120,7 тисячі гектарів ріллі (більше половини з неї тепер на Придесенні). Холдингова компанія «Українські Аграрні Інвестиції» орендує 240 тисяч гектарів сільскогосподарських земель у 16 областях України. До її складу останнім часом увійшли і чернігівські сільгосппідприємства, фермерські господарства Новгород-Сіверського, Сосницького, Коропського, Бахмацького району та інших із земельним фондом понад 50 тисяч гектарів.

У Семенівському, Корюківському та інших районах нині розширив орендований клин до 46 тисяч гектарів агрохолдинг «ЛатАгро». Такі ж земельні показники має і «Агрікор—Холдинг». Наближається до них компанія ТОВ «СП «Агродім».

Перейшли рубіж 20 тисяч орендованих гектарів ТОВ «Український аграрний холдинг», ТОВ «Мілкіленд Агро».

«Чужакам» дедалі важче протистояти місцевим господарствам зі старою технікою, розваленими фермами. Вони масово переходять «під багатшу і міцнішу руку». Але є і винятки. Поки що у цьому плані впевнені позиції тримає «Земля і воля», якою керує Герой України Леонід Яковишин. У Бобровицькому та Носівському районах його команда вирощує зернові на 35 тисячах гектарах. Працівники цього сільгосппідприємства досягли урожайності кукурудзи 80,4 центнера з гектара.

Не «здаються» СТОВ «Батьківщина (близько 20 тисяч гектарів), ТОВ АПК «Магнат» з Ніжинського району (10 тисяч гектарів), фермерські господарства «Вікторія» з Носівського (9000 гектарів), «Колос» з Куликівського (7000 гектарів). Однак протягом останніх трьох-п’яти років на Чернігівщині меншає в рази місцевих власників прав господарювати на землі селян. Велика частка її управляється закордонними інвесторами, в основному київськими мільйонерами та мільярдерами.

Прикметною особливістю нинішнього буття багатьох сіл є те, що голови сільрад, місцевий актив старалися «продатися» «своїм», «знайомим», вигідним інвесторам, бува, за 9 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Однак, уклавши договори із представниками відомих особистостей, селяни невдовзі отримували звістку, що права на вирощування сільгоспкультур на їхніх гектарах перепродані новим господарям, які стараються мінімізувати свої витрати. Справді, з Кіпру чи навіть Києва власнику аграрних активів байдуже, чи у доброму стані дорога до села, чи прочищаються взимку вулиці.

Такий перерозподіл землі, концентрація гектарів у руках десяти-двадцяти агрохолдингів, крім своїх мінусів, однак має й низку плюсів. Насамперед в області завдяки великим можливостям інвесторів будуються потужні зерносушильні комплекси, сучасні молокоферми, оновлюється машинно-тракторний парк новітньою технікою.

 

Чернігівська область.