У такий спосіб навчають охочих пов’язувати хустини на голові на майстер-класі в Оксанівці.

Що ж їх тут приваблює?

Сеньйори Джордж з Італії та Себастьян з Іспанії широко розплющили очі, коли побачили, як їх зустрічає гурт жіночок в українському національному вбранні. Одна з них тримала в руках коровай. Духмяна паляниця лежала на вишитому рушнику. В інших — посудини із золотистим медом, яблуками, грушами... Був день Медового Спаса. В Оксанівці не могли обійти давньої народної традиції. Кожен із приїжджих надламував коровай, приправляв солодким медом і куштував. Зарубіжні гості приїжджали до Оксанівки у складі групи туристів із Херсонщини.

— Треба було бачити вираз обличчя іноземців! — розповідає «Голосу України» Мирослава Марченко, голова ГО «Ямпільщина туристична». — Вони щиро зізнавалися, що ніколи в житті не їли такої смакоти. Казали, що меди у них не такі солодкі. Охоче позували перед камерою мого телефону. При цьому піднімали вгору великий палець.

У сільському клубі, розписаному у національних традиціях, гостям запропонували долучитися до виготовлення букетів. Плели їх із 17 видів квітів і рослин. Туристи повезли букети додому з напуттям зберігати в оселях. Вони оберігатимуть помешкання від усього лихого.

За словами співрозмовниці, Оксанівка зустрічала також представників із Болгарії, Румунії, Франції. Жодного разу не обходилося без короваю. Так само, як кожна екскурсія не минає без розповіді Ольги Харевської. Їй уже 93. Вона найстарша мешканка села. Каже, ніколи не могла подумати, що її слухатиме стільки людей! Стала на старості екскурсоводом. Бабуся пишається тим, як уважно слухають її чужі люди, навіть ті, хто її мови не розуміє. Таким бабусині слова перекладають англійською.

Нікого не залишають байдужим спогади пані Ольги про голодний 1947-й. Вона на власні очі бачила, що робилося тоді на березі Дністра, води якого хлюпають об берег Оксанівки.

Пам’ятник... мідіям

— Людей у той час збиралося на річці — тьма! — розповідає бабуся. — Заходили у воду, нагиналися і шукали школьки (так тут називають мушлі з мідіями. — Авт.). Бувало, йдеш із мамою до річки, глянеш з горба, а там тільки зади світяться. Щоб не замочити одяг, жіночки підбирали спідниці за пояс, зігнувшись, шукали школьки. Діставали з мушлі серединку — і їли. Або кидали у казан і варили юшку. Хтось ніс додому. Так школьки рятували нас від голоду.

— Господи, яких тільки людей тоді не було на цьому березі! — продовжує бабуся. — Одні худющі, як тіні, другі опухлі від голоду. Горіли вогні, у казанках кипіла вода. Присмак тієї юшки дотепер відчуваю. Хто приходив здалеку, там і ночували.

Нині не просто відшукати у Дністрі мушлі. Тоді, у 1947-му, ніби хтось послав їх людям для порятунку від голоду.

— Ми вже багато разів чули розповіді бабусі, — каже Мирослава Марченко. — Такі само спогади тримають у пам’ять інші люди у селах біля Дністра. Чому б не зафіксувати цю жахливу сторінку в камені? Запросили каменотесів зі Львова, вони створили скульптуру мушлі.

«Подяка річці Дністер за врятовані життя» — значиться на камені.

Піднятися на гору Мохната, побувати у млині, купити свіжої олії...

Гостей в Оксанівці приймають у рамках програми «Зелений туризм». Що їм пропонують? Екскурсію на найвищу у цій місцині точку над Дністром. Вона має назву гора Мохната. Звідти як на долоні частина Молдови, що навпроти на правому березі річки.

Ваблять око краєвиди. Течія вигинається підковою. З цієї гори стартують дельтапланеристи під час змагань. Щоб дістатися до неї, треба піднятися на висоту над рівнем річки 184 метри.

Другий об’єкт — залишки скельного храму та скельної церкви на Дністровій кручі. Протягом двох років їх досліджували історики й археологи з Кам’янця-Подільського. Працювали зі спеціальними пристроями, що дають можливість заглянути у печери. За словами співрозмовниці, керував роботами кандидат історичних наук Павло Нечитайло. Дослідникам вдалося знайти перемичку з написом «1674 рік». Частинки матеріалу храму передали на дослідження фахівцям у Чехію.

Екскурсійний маршрут проходить також берегом Дністра. Нині його продовжили до сусідніх сіл Гальжбіївка та Біла. У цих населених пунктах неабиякий інтерес викликає відвідання млина й олійні, а також музею народних ремесел. Екскурсію проводить Галина Собко.

— В олійні запах такий духмяний, що майже кожен просить свіжовичавленої олії, — розповідає пані Галина. — За бажання, її можна придбати. У магазинах таку не купиш.

Туристів обслуговують усі

Крім екскурсій, селяни готують для гостей низку майстер-класів, демонструють обряди. Наприклад, заворожує обряд «Вигнання злиднів». Він із давніх часів. У наддністрянських селах його передавали з покоління в покоління. Виконується на березі річки.

Завершальний етап полягає в тому, що злидні, які виганяють, заховують у тісто, на зразок вареника чи пирога, і топлять у річці.

Охочих навчать пекти хліб чи пироги у домашній печі, робити ковбасу по-оксанівськи, для жінок організують майстер-клас, як пов’язати на голові хустину, чи покажуть обряд вечорниць. Щоб підготуватися, треба завчасно, перед поїздкою, попередити про це організаторів. Так само, до речі, як і з приготуванням харчів. Подадуть будь-яку страву — від голубців, вареників і пирогів до домашньої курочки чи м’ясних наїдків зі свинини або яловичини. Все село обслуговує туристів.

Керівник підприємства обладнав хостел

Приймають приїжджих у сільському клубі. Будівлю дбайливо відремонтували й обладнали працівники сільськогосподарського підприємства «Наталка». Його керівник Анатолій Сидоренко особисто вносив пропозиції з дизайну. Силами господарства обладнали хостел із трьох кімнат на 15 осіб, гостей охоче приймають також окремі місцеві жителі. Районний відділ культури виділив півставки зарплати для завідувача.

Невелику громаду, що входить до Гальжбіївської сільради, підтримує сільський голова Андрій Лаврук.

— В Оксанівці є незвичний орган правління, — каже Андрій Лаврук. — Люди обрали сільський комітет. П’ять його членів виконують роль керівництва громади. Спільно вирішують немало питань. Сільрада має надійних помічників.

Створюють музей вина і виноробства

Питаннями розвитку туристичної галузі в Ямпільському районі активно займається заступник голови місцевої райдержадміністрації Людмила Майорова. За її безпосередньою участю підготовлено міжнародний проект спільно з сусідами з Сороцького району Молдови у питаннях розвитку зеленого туризму.

У рамках програми Східного партнерства шість громад району отримали на розвиток зеленого туризму 59 тисяч євро. Частину коштів витратять на створення двох музеїв — вина та виноробства і археології сарматського царя Інесмея, а також проведення міжнародного фестивалю «Дністрові передзвони» спільно із сусідами з Молдови, інші заходи. Не тільки історична Буша робить добру славу Ямпільському району. Маленьке село Оксанівка вражає приїжджих чистотою, упорядкованістю і щирою гостинністю людей. Вони і туристів приймають, і село доглядають.

Вінницька область.

Фото зі сторінки Мирослави Марченко у Фейсбуці.