Бронзовий призер Міжнародної олімпіади з географії Андрій Марценюк зі своєю наставницею Галиною Заболотною.

Фото автора.

Бронзову медаль на Міжнародній учнівській олімпіаді з географії виборов 11-класник з Якушинець, що на Вінниччині, Андрій Марценюк. Він єдиний з чотирьох українських школярів, які брали участь у змаганні, привіз нагороду. У Південній Кореї, де відбувався фінал, перемогу виборювали 180 юнаків і дівчат із 43 країн.

Як вдалося учневі з сільської школи піднятися на третю сходинку престижних змагань? Його вчителька Галина Заболотна гідна звання «Заслужений вчитель України».

«Червону руту» співали без супроводу

Міжнародна олімпіада з географії тривала з 26 серпня по 3 вересня в південнокорейському місті Тегу, що неподалік Сеула. До складу нашої команди входили, крім Андрія Марценюка, Даша Воронцова з Києва, Настя Заячук з Чернівців та Іван Феняк зі Львова. Їх супроводжували науковий керівник — доцент Київського національного університету імені Т. Шевченка Юліан Брайчевський та представник Міносвіти.

З Києва летіли до Парижа. У столиці Франції була змога прогулятися містом. Потім 12 годин перельоту до Сеула. Звідти ще година до міста Тегу.

Українська команда одразу привернула до себе увагу національним вбранням.  

— Привіт усім! Ми з України! — такими словами ми розпочали презентацію, — каже Андрій. — Спочатку фраза прозвучала англійською, далі — українською. Зал відгукнувся українською: «Привіт усім!»

Потім глядачі почули: «Зараз заспіваємо для вас пісню, яку знає кожен українець». Під час її звучання на екрані мали змінюватися підібрані картини із зображенням пам’ятних місць держави. Файл з презентацією скинули організаторам на електронну пошту. 

— Чекали-чекали увімкнення супроводу, але музики не почули і відеоряд не з’являвся на екрані, — розповідає Андрій. — Пауза затягнулася. Нарешті ведуча звернулася до організаторів, ті заявили, що файл загубився, і... вибачилися.

Учасники команди переглянулися між собою і вирішили співати «Червону руту» без супроводу. Пісня вразила багатьох. Дехто потім підходив уточнити, хто її автор.

Після того як усі команди завершили презентацію, українцям повідомили, що файл знайшовся. І ще раз вибачилися. 

Допомагати заборонялося

Знання учасників олімпіади перевіряли під час тестів і практичних завдань. Треба було показати, наскільки ти володієш інформацією в таких розділах науки як геосфера, гідросфера, атмосфера та мезосфера. Андрій зізнається, що найскладнішим для нього виявилися питання в тестах з атмосфери. Зате сподобалися практичні завдання.

—  Нас вивезли в гори, видали молотки, захисні шоломи на голови, окуляри — розповідає учень. — Треба було відбити шматок породи від скелі й визначити, що це за камінь. Я побачив у зернах наявність кварцу і польового шпату, а це основні складові граніту. Відкрив листок з тестами і позначив назви мінералів і каменю.

Під час цього завдання наш земляк отримав зауваження.

— Насті Заячук з Чернівців ніяк не вдавалося надбити скелю, — розповідає Андрій. — Підійшов до неї, взяв молоток і допоміг. Коли озирнувся, побачив, що до нас поспішає волонтер. Правилами заборонялося будь-яке спілкування. Але ж я тільки допоміг... Цього виявилося достатньо, щоб надалі волонтер ходив за мною слідом по п’ятах.

Зачитали прізвище. Може, почулося?

Першим завданням було особисте тестування. Перед його початком усі мали здати телефони й інші пристрої для виходу в Інтернет.

Повернули ґаджети перед практичним завданням. За словами співрозмовника, нинішнього року уперше запровадили практичне завдання для команд.

— З учасників сформували 18 команд, по 10 осіб у кожній, — каже Андрій. — Разом зі мною опинилися представники з Америки, Ізраїлю, Іспанії, Малайзії, Норвегії, Кувейту, Румунії, Росії, Таджикистану. Спільно виконували проект про вплив змін клімату на тайфуни в Східній Азії. Захистили його. Проклали шлях проходження одного з тайфунів. Готуючи схему зміни температур, звернули увагу, що протягом останніх років стає дедалі тепліше. Відповідно, сильнішають тайфуни.

Команда Марценюка за цю роботу здобула друге місце. 

— Результати оголосили тільки наприкінці олімпіади, у день нагородження переможців, — каже Андрій. — На проміжних етапах про це не було жодної інформації.

Нагородження відбувалося в залі готелю, де проживали учасники. 

— Ми всі сиділи за столами, — каже Андрій. —  Ведуча зачитувала прізвища переможців, їх висвітлювали на великому екрані — прізвище і країну, яку представляє учасник. З нашої команди нікого не називали. Раптом чую: «Марценюк». Підводжуся — у голові порожньо. Не розумію, що зі мною відбувається: чи це справді назвали мене, чи, може, почулося. Коли вже почепили на шию медаль, зрозумів, що це не сон.

На руці — іменний годинник

Живий коридор створили в школі, коли Марценюк повернувся з Кореї. Його вітали учні та вчителі. Дехто не стримував сліз радості. Хлопець з простої селянської родини зумів досягти результату, який не вдалося продемонструвати тим, хто навчається в елітних закладах.

— Андрій — дуже відповідальний учень, — говорить його вчителька Галина Заболотна. — Нагороду отримав заслужено. 

Досяг таких вершин завдяки власним старанням. «У нас же не спеціалізована школа, — каже вона. — Поглиблено вивчати географію хлопець почав у восьмому класі. В Інтернеті шукали завдання олімпіад, так дізнавалися, на що варто більше звертати увагу».

— Андрія Марценюка учні обирали президентом школи, — розповідає директор Якушинецького ліцею Олена Щербань. — Він не тільки організовував різноманітні заходи, а й сам брав у них участь. Сприяв адміністрації у вирішенні деяких питань шкільного життя. Причому робив це дуже вміло, тактовно. У нього — природний хист спілкуватися з людьми.

На руці в Андрія — гарний годинник. Каже, це подарунок від колишнього Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Отримав його після того як виборов друге місце на всеукраїнській олімпіаді з географії. Його наставниця тоді отримала подяку.

Гідна звання «Заслужений вчитель»

Учителька географії Якушинецького ліцею Галина Заболотна готувала Андрія Марценюка до всіх олімпіад — від районних до міжнародної.

Уперше хлопець їздив на змагання у восьмому класі. З кожного повертався з нагородою.

— На міжнародні змагання беруть тільки десятикласників, — уточнює пані Галина. — Це передбачено умовами. Андрій не змарнував свій шанс здобути медаль.

Його наставниця, безперечно, також заслуговує найвищого звання.

— Ви краще напишіть про умови, в яких живе педагог, — каже один з місцевих жителів. — Її учень прославив не тільки школу — державу! Вчителька стільки років віддала роботі в школі! Але дотепер мешкає в колишньому робітничому гуртожитку.