Анжеліка Бичик (праворуч): «Приватний сімейний лікар має можливість приділити пацієнту більше часу, ніж у комунальній амбулаторії».

Фото автора.

Так вважає перший і поки що єдиний у Вінниці сімейний лікар, який працює у статусі фізичної особи—підприємця (ФОП), Анжеліка Бичик. За прийом пацієнтів грошей з них не бере. Чим відрізняється її амбулаторія від аналогічного комунального закладу? Зрештою, хто вона, перший приватний у сімейній медицині?

Коли пані Анжеліці було два роки, її поклали на операційний стіл. Хірург зумів діагностувати у маленької пацієнтки апендицит. Без операції не можна було обійтися. Той, хто врятував їй життя, через деякий час ще й сприяв у виборі майбутньої професії.

Щоб ні від кого не залежати 

— Після восьмого класу під час літніх канікул ми з батьком випадково зустріли на вулиці нашого райцентру мого лікаря-рятівника, — розповідає пані Анжеліка. — Він запитав, які плани. Поцікавився, чи не маю бажання попрацювати. Я змалку хотіла лікувати людей. Може, тому, що мене врятували? Одне слово, я погодилася. Два місяці була санітаркою. Та ще й у хірургії. Після того ще більше впевнилася: нема на світі кращої для мене роботи, як у лікарні.

Утім, золота медаль у школі ще не гарантувала місця у медичному університеті. Вона знову пішла в лікарню санітаркою. Повторна спроба стати студенткою Вінницького медичного так само закінчилася невдачею.

— Батьки захвилювалися, — каже Анжеліка. — Тато, провізор за фахом, радив іти навчатися у той виш, де він здобув освіту. Мама спрямовувала на свою стезю — вона закінчила педагогічний.

Донька відповіла, що вступатиме доти, доки не побачить себе у списках зарахованих на навчання. Студенткою стала з третьої спроби.

Після університету працювала неврологом. Згадує, як окрилена, сповнена ентузіазму, прийшла на свою першу роботу. Дуже скоро її надії почали розбиватися одна за одною. Платили тільки півставки. У медичних закладах повсюди тривало скорочення.

Відчула, що в лікарнях нема зацікавленості у гарних фахівцях, у їхньому бажанні змінити щось на краще.

Директиви, вказівки «згори» — все це сковувало будь-яку ініціативу.

Влаштувалася на ще одну роботу, згодом упряглася у трьох місцях.

Завдяки однокурсниці стала медичним консультантом у великій іноземній фармацевтичній компанії. Каже, отримувала не тільки непогану платню. Набула безцінного досвіду, зокрема, з окремих елементів бізнесу, спілкування й комунікації з людьми, відповідальності, організації свого часу тощо. Крім того, роботодавець вимагав мобільності, довелося піти на курси водіння.

— Усе це нині у пригоді, — каже лікар. — І елементи бізнесу, і спілкування з людьми, і мобільність. Адже мої пацієнти є в різних районах міста. Деякі навіть у навколишніх селах.

— Працювати сімейним лікарем, при цьому будувати своє професійне майбутнє, заробляти кошти — це моя мрія, — зізналася Анжеліка Бичик. — Опанувала повний навчальний курс сімейної медицини, склала іспити, отримала відповідну кваліфікацію та сертифікат.

Приватним стала, зокрема, ще й щоб не залежати від чиновників.

Спрацьовує сарафанне радіо

Хорошу роботу в міжнародній фармацевтичній компанії залишила одразу, як тільки дізналася, що є можливість попрацювати приватним сімейним лікарем.

— Не можу далі робити те, до чого не лежить душа, — каже вона. — Завдяки медичній реформі вдалося організувати приватну практику сімейного лікаря. Надаю лікарські послуги як фізична особа—підприємець (ФОП). Договір уклала з Національною службою здоров’я України (НСЗУ).

«Сімейний лікар» — такий напис великими літерами можна побачити на будинку по вулиці Пирогова, 119. У цьому приміщенні Анжеліка Бичик працює з січня. За цей час понад 800 вінничан уклали з нею угоду.

Каже, переважно спрацьовує сарафанне радіо.

При вході значиться графік роботи: з 9-ї до 19-ї години. У суботу також відбувається прийом пацієнтів.

Насправді, за словами лікаря, працювати доводиться з восьмої ранку до восьмої вечора. Крім того, відповідати на телефонні дзвінки у будь-який час.

— Наші пацієнти нічим не відрізняються від тих, які уклали угоди з сімейними лікарями комунальних закладів, — уточнює співрозмовниця. — Під час відвідання вони не сплачують грошей. Для них так само безплатні передбачені державою лабораторні дослідження, виписуємо лікарняні листки, різні довідки, направлення на санітарно-курортне лікування.

Створили кабінет вакцинації

Приблизно сто дітей нараховується серед тих, хто обрав своїм лікарем Анжеліку Бичик. Гостро стояло питання вакцинації. Особливо дітей. Та й для дорослих нині це актуально.

— Тепер маємо свій кабінет для проведення щеплень, — каже лікар. — Головне — є вакцини, їх нам надала держава. Для наших пацієнтів вакцини і процедура щеплення безплатні. Йдеться про щеплення від основних хвороб.

У приватній амбулаторії лікар має можливість приділити більше часу пацієнту, ніж це відбувається у комунальному закладі. Ці слова підтвердили ті з пацієнтів, з ким спілкувався журналіст.

Наприклад, перед тим як виписати направлення до вузькопрофільних спеціалістів, лікар радить фахівців, медзаклад.

Приємно здивувала фраза Анжеліки Бичик: «Здійснюємо супровід пацієнта і під час хвороби, і здорового. Навчаємо людей бути здоровими. А тих, у кого є захворювання, зокрема, хронічні, вчимо, як правильно жити з ними».

Жінка говорить у множині, бо разом із нею працює ще один сімейний лікар — Ірина Коваль. Удвох простіше. Можна піти у відпустку, і пацієнти цього не відчують. По черзі працюють у суботні дні. Пані Ірина має своїх пацієнтів. У неї практика не приватна.

Ще одна працівниця їхнього закладу — адміністратор пані Олена.

Як відомо, фінансування сімейних лікарів, зокрема, приватної практики, здійснює НСЗУ.

— Зарплату отримуємо, — каже Анжеліка Бичик. — Звичайно, вона менша, ніж у тих колег, які мають більше, ніж у нас, пацієнтів. Але ж ми тільки з січня працюємо. За цей час я особисто переконалася, що зробила правильний вибір. Запровадження сімейної медицини — теж дуже правильний крок. Без проблем не обходиться. Вони є не тільки в нас. Важливо інше — ти робиш те, що хотів робити з дитинства, ти плануєш свою роботу, не залежиш від наказів, директив чиновників і самих чиновників.

Твою роботу оцінюють тільки твої пацієнти.

...Поріг амбулаторії переступила жінка. Назвалася Світланою.

— З нашого будинку майже всі перейшли до Анжеліки Василівни, — розповіла журналісту. — Проживаю неподалік від амбулаторії. Раніше мала договір з іншим лікарем. Відверто кажучи, роботою Анжеліки Василівни більше задоволена.

Навела приклад, як здавала аналізи. На її телефон лікар надіслала назву лабораторії, номер талончика. Сама не записувалася — лікар це зробила. Прийшла у визначений час. Того ж дня отримала результати. Так само на телефон. СМС-повідомлення з результатами надійшло також на телефон лікаря. «Дуже зручно, — каже пані Світлана. — Раніше треба було ходити не менше двох разів, за день упоратися не вдавалося ніяк».

— У нашому будинку вже більшість розпрощалися зі своїми колишніми сімейними лікарями і перейшли до Анжеліки Василівни, — розповідає вона. — Все пізнається у порівнянні.

Довідково

За даними Національної служби здоров’я України, у Вінницькій області зареєстровано п’ять сімейних лікарів приватної практики.