У проекті кошторису передбачено лише 22 відсотки від потреби

На нещодавньому засіданні Комітету Верховної Ради з питань правової політики під час розгляду проекту закону Про Державний бюджет України на 2020 рік свої аргументи щодо потреб фінансування змогли озвучити очільники Конституційного, Верховного та Антикорупційного судів, Державної судової адміністрації та Служби судової охорони, проблемні питання, пов’язані з фінансуванням заробітної плати, необхідністю реконструкції та ремонту будівель та власне наявності приміщень.

Наприклад, Антикорупційний Суд розташований у орендованих тимчасових приміщеннях, відкрите питання й забезпечення житлом його суддів, оскільки лише двоє з них перебувають у Києві, а 36 не забезпечені житлом. Як зазначалося, у цьому суді сформовано одні з кращих кадрів, включаючи адміністративний персонал, а тому не хотілося б його втратити через фінансові питання. Вкрай недостатньо коштів і у Служби судової охорони, якій передбачили у проекті бюджету лише 22 % від потреби. Але без достатнього фінансування не буде належного захисту ні судів, ні суддів, більш того, ця служба створюється фактично з нуля, їм необхідно закупити і однострій, і зброю, найняти працівників, інакше служба може перетворитися на формальну одиницю.

Також комітетом було розглянуто низку важливих законопроектів. Зокрема, проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду щодо строків повернення адміністративних справ. Запропоновані зміни мають розв’язати проблему завантаженості Великої Палати Верховного Суду подібними справами, які реально не потребують вирішення питання предметної чи суб’єктної юрисдикції, недопущення зловживання учасниками справи правом на оскарження судових рішень з підстав порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції. Чинні положення Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, зокрема, передачу справи судом, який розглядає справу в касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції. Але такою можливістю досить часто зловживають для затягування розгляду справи, а процесуальне законодавство не дає змоги ні касаційному суду у складі Верховного Суду, ні Великій Палаті Верховного Суду запобігти такому зловживанню щодо «неправильної» юрисдикційності спорів, оскільки перший зобов’язаний передати справу на розгляд Великої Палати, а друга — прийняти справу до розгляду, виходячи лише із зазначення учасником справи такої підстави касаційного оскарження судового рішення, як порушення судами правил юрисдикції. Важливим плюсом цього засідання комітету була участь у ньому голови Верховного Суду Валентини Данішевської, яка висловила своє бачення врегулювання цього питання.

Також важливим є законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності». Як зазначають його автори, нинішня система державної реєстрації прав на нерухоме майно та корпоративні права містить досить багато прогалин та недоліків, що дає змогу недобросовісним особам у протиправний спосіб набувати контроль над відповідними активами. Наприклад, практика засвідчила недоцільність подальшого використання інституту так званих акредитованих суб’єктів, оскільки значна їх кількість брала активну участь у сумнівних або і відверто злочинних реєстраційних діях.

Крім того, нагальною є необхідність запровадження обов’язковості нотаріального посвідчення договорів про відчуження корпоративних прав, оскільки без цього практично неможливо зупинити обіг підроблених документів на майно. Зрештою, необхідним є і впровадження принципу одночасності вчинення нотаріальної дії та державної реєстрації прав, коли реєстраційна дія проводиться нотаріусом, який посвідчив відповідний документ щодо речового права. Цей законопроект покликаний забезпечити додаткові гарантії захисту права власності.