Депутат Івано-Франківської облради Андрій Левкович, директор ЗОШ № 1 Іван Антошко, начальник Городенківського районного відділу освіти Світлана Івасюк.
Фото автора.
На Прикарпатті функціонують 16 опорних шкіл. За підсумками моніторингу Міністерством освіти і науки, область має найвищий показник щодо кількості філій на один такий заклад. Приміром, Рогатинська спеціалізована школа № 1 — аж п’ять.
Цю опорну школу створено однією з перших — ще в 2016 році. Тоді само — Більшівцівську та Войнилівську. Тоді вони сукупно отримали 7 млн грн державної субвенції. За ці кошти здійснили внутрішній і зовнішній ремонт.
Наступні два роки з держбюджету кошти на опорні школи мали цільове призначення: на енергозберігальні заходи та придбання обладнання. За рахунок обласного бюджету бібліотеки всіх опорних шкіл забезпечено літературою. Спільно з обласним інститутом післядипломної освіти департамент освіти і науки ОДА реалізував проект методичного підсилення викладання предметів, навчально-виховного процесу.
Попри те, в районах не поспішають створювати нові опорні школи. Впливу на цей процес обласна влада не має. Рішення приймають органи місцевого самоврядування. Саме у цьому й проблема.
«Щоб стати опорною, школа подає проект на конкурс. Розглядають відповідність матеріально-технічного забезпечення закладу, викладацький потенціал, перспективу наповнення класів. Бувало таке, що школа відповідала всім параметрам, а все залишилося по-старому. Так сталося торік у селі Нижнів Тлумацького району. Тамтешні депутати аж цьогоріч прийняли рішення», — коментує ситуацію головний спеціаліст відділу загальної і середньої освіти департаменту Наталія Пігач.
Користь від опорних шкіл очевидна, адже в них — краща якість освітніх послуг. Мабуть, розуміють це всі — місцева влада, педагоги, батьки. Та навчальні заклади, які мають стати філіями опорних, чинять спротив. Насамперед через те, що не хочуть втрачати статус юридичної особи. Який директор хоче позбутися насидженого місця? Через перспективу втратити навантаження бунтують і вчителі.
Занепокоєні й громади, побоюючись, що такі зміни можуть призвести до поступового закриття школи. Як наслідок — педагоги роз’їдуться на заробітки. А там — і село занепаде. Схиляють до такої думки й батьків.
Не враховують одного. Світова практика підтверджує, що якісну освіту діти можуть отримати в сучасних закладах із відповідним технічним наповненням, використанням передових технологій. Цього забезпечити самотужки маленьке село не в змозі. З районного, обласного і держбюджетів такі витрати також нераціональні, та й не фінансуються. Як результат — школярі не мають доступу до сучасних освітніх послуг.
Як повідомила начальник відділу освіти Городенківської РДА Світлана Івасюк, цьогоріч подано на конкурс щодо створення опорної школи міську ЗОШ № 1. Вона найбільша в районі за кількістю учнів — 803. Тут перекрито дах, утеплено стіни всіх корпусів. Школа має належне матеріально-технічне забезпечення. Про потенціал закладу та рівень кваліфікації педагогів свідчать призові місця на всеукраїнському рівні предметних олімпіад і високий рейтинг за підсумками ЗНО.
Зрештою, практика створення великих освітніх осередків не нова. За Радянського Союзу на район було кілька середніх шкіл, куди ходили діти з навколишніх населених пунктів. Але тоді громад ніхто не питав. Приміром, до Чернелицької, що в Городенківському районі, доправляли поромом з-за Дністра, із сусідньої Тернопільщини. Діти мешкали в пришкільних інтернатах. Зате випускники стали й академіками, й професорами. А позаторік саме ця школа втратила 3 млн грн, які могла отримати як опорна, бо збунтувалися сусідні села.
Питання обговорили на нараді в Івано-Франківській облдержадміністрації. Директор департаменту освіти, науки та молодіжної політики ОДА Віктор Кімакович підбив підсумки впровадження Нової української школи, окреслив досягнення та проблеми, що турбують педагогічних працівників і керівників закладів освіти в умовах реформування галузі. Акцентував на створенні опорних шкіл.
Керівник ОДА Денис Шмигаль наголосив на тому, що органи державної влади спільно з місцевим самоврядуванням мають брати відповідальність за подальший розвиток освітньої галузі. Та як достукатися до громад?
