На знімку: такий вигляд мала шахта № 1 «Нововолинська» в середині 1960-х років, періоду її найбільшої продуктивності.
І хоча підприємство припинило видобуток вугілля майже два роки тому, планувалося все ж під цю неприємну процедуру підвести його планово. Не вийшло! Оскільки зламався насос водопідйому, який давно дихав на ладан, і сьогодні рівень води у підземних виробітках щодоби зростає. А іншого водовідкачувального пристрою, який би міг працювати на такій глибині, не знайшлося.
Ось так сумно завершується історія шахти, яка в липні 1954-го видала на-гора перше вугілля щойно народженої, як казали тоді, західної кочегарки. Проектна потужність першої «Нововолинської» була 300 тисяч тонн вугілля на рік. Цей показник трудовий колектив у свої кращі часи значно перевищував. Шахта стала справжньою кузнею кадрів для нещодавно народженого вугільного басейну. Тепер вона поступово іде під воду, назавжди. Прикро, але нічого не вдієш, така вже доля вугледобувних підприємств. Запаси палива рано чи пізно закінчуються, а шахти вмирають. Але першу «Нововолинську» ще довго згадуватимуть добрим словом, адже саме з неї розпочалася індустріалізація Прибузького краю.
Фото з фондів історичного музею міста Нововолинська.
