«Спір за «Корвалол» — рекордсмен зі строків розгляду в судах, але правда на боці компанії «Фармак» — Тарас Кислий, партнер Arzinger

Цей спір між «Фармак» і компанією «Дарниця», яка випускає «Корвалол-Дарниця», може стати своєрідним прецедентом у сфері правового захисту інтелектуальної власності. Які ключові тенденції у світі в сфері захисту прав інтелектуальної власності, які чинники можуть враховувати суди, розглядаючи справу про «Корвалол» і як врешті-решт цей спір може вплинути на перебіг подібних справ в Україні, ми говорили з фахівцем у сфері інтелектуальної власності, адвокатом і партнером АТ Arzinger Тарасом Кислим (на знімку).

— Якою ви бачите реформу сфери інтелектуальної власності в Україні?

— Є реформа в широкому сенсі й у вузькому. У широкому — це реформа всієї державної системи, у вузькому — реформування судової гілки влади й заснування спеціалізованого суду. Обидві реформи перебувають у підвішеному стані. Реформа всієї системи — у складному становищі. Вона стартувала 2016-го, була концептуально правильна, але «болюча» за структурою, і мала завершитися 2017 року. Але цього не сталося. Було зроблено тільки перший крок — ліквідовано Державну службу інтелектуальної власності, її функції тимчасово почало виконувати Міністерство економічного розвитку та торгівлі України (нині — Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства), і за ним ці функції й залишилися. Концепція реформи передбачала створення Національного органу інтелектуальної власності, який взяв би на себе невластиві МЕРТ функції, і вся система тоді змогла б запрацювати. Але так не сталося. Замість цього органу було створено інший — Національний офіс, який активно займається піар-діяльністю, що не дуже характерна держорганам. Є питання щодо ефективності використання бюджетних коштів. Очікую, що новий склад Кабінету Міністрів України і нове Міністерство економіки найближчим часом звернуть особливу увагу на стан реформи й завершать її.

— Чи підтримуєте ви ідею створення спеціалізованого суду по IP?

— Сама ідея створення суду — дуже правильна. Для всього професійного співтовариства інформація про це стала приємним сюрпризом. Але в процесі його створення постали питання, які змінили позитивні враження. Річ у тому, що процедуру конкурсу на заміщення посад суддів Вищого суду з питань інтелектуальної власності було побудовано так, що сьогодні серед кандидатів опинилися переважно судді, котрі ніколи не працювали з питаннями інтелектуальної власності. І це парадокс — створюється суд з вузьких питань, а відібрані люди не є фахівцями в таких справах. Змінити уже навряд щось можна, нам залишається навчити кандидатів, які пройдуть конкурс, бо проведення нового конкурсу тільки ускладнить і затягне створення IР-суду.

— Європейська практика в сфері інтелектуальної власності — це вектор для України?

— Безумовно. Стратегічна мета України — увійти до складу ЄС. З цією метою національне законодавство планомірно приводиться у відповідність до європейських. Отож законодавство й європейська IP практика — це те, куди ми рухаємося сьогодні. Нам уже зараз потрібно дивитися, як вирішуються питання інтелектуальної власності в Європі, щоб застосовувати цей досвід тут, в Україні.

— А які світові тенденції в сфері захисту інтелектуальних прав спостерігаються нині? В яких справах, що запам’ятовуються, вам доводилося брати участь?

— Нині багато судових кампаній, коли дві юрособи судяться по всьому світу, обстоюючи свої права, приміром, на торговельну марку, на винахід. Ці процеси відбуваються у різних країнах, одного міжнародного суду в сфері захисту прав інтелектуальної власності не існує. Ми в Україні кілька разів представляли іноземних клієнтів, які судяться в рамках глобальної юридичної війни, але на території України. З точки зору тенденцій, найактуальніша — синхронізація сфери інтелектуальної власності та технологій. Технології розвиваються семимильними кроками, штовхають усю світову економіку вперед, і сфера інтелектуальної власності повинна встигати регулювати всі новації й адекватно захищати права.

— В Україні із часів незалежності триває досить гучна у вузьких колах «справа про «Корвалол». Як ви оцінюєте її вплив на правовстановлюючу практику?

— Це дуже відома в колі фахівців справа, і вона не надто позитивно характеризує сферу захисту інтелектуальної власності в Україні. По-перше, строки (справа розглядається понад 15 років), по-друге, обставини цієї справи, по-третє, ітерації в судових інстанціях, що є неприємним. Справу і далі розглядають, проте залишається надія, що останню крапку в ній буде поставлено незабаром. У цій справі, я вважаю, правда на боці компанії «Фармак», якій належать права на ТМ «Корвалол».

— У таких справах суди найчастіше покладаються на думку експертів. «Справа про «Корвалол» винятком не стала?

— Ні, не стала. Ще під час розгляду справи 2010 року експерту суд поставив запитання, чи є позначення «Корвалол-Дарниця» таким, яке легко сплутати з добре відомою ТМ «Корвалол», тотожні чи схожі позначення «Корвалол» і «Корвалол-Дарниця», та багато інших, і на всі експерт відповів, що ні — несхожі, неможливо сплутати із ТМ «Корвалол»...

На мою думку, такий експертний підхід є неправильним. Інтелектуальна власність передбачає ексклюзив і захист об’єкта. Давайте абстрагуємося від конкретної справи про ТМ «Корвалол», візьмемо, приміром, інші світові справи за схожою тематикою. В Pfizer є флагманський препарат «Віагра». Якщо дотримуватися логіки експерта, то можна випустити «Віагра-Дарниця», і це не порушувати прав компанії Pfizer. Це нонсенс, інтелектуальна власність так не працює. Не знаю, чим керувався експерт, але я категорично не згоден із такими висновками.

— Які аргументи в судових слуханнях використовували опоненти?

— У справі про правомірність реєстрації ТМ «Корвалол-Дарниця» за вже зареєстрованої раніше та добре відомої ТМ «Корвалол Corvalolum» сторона «Дарниці» стверджувала, що назва «Корвалол» стало загальновживаним поняттям для цілого класу препаратів, і компанія може реєструвати «Корвалол-Дарниця» в Україні, бо в Росії є приклади реєстрації подібних ТМ. Я не згоден із таким твердженням. Щоб довести входження марки до розряду загальновживаних понять, потрібно навести низку переконливих доказів. У «Дарниці», наскільки я знаю, таких доказів не було, а посилання на Росію взагалі нерелевантне, оскільки торговельна марка в кожній країні захищається окремо. ТМ зареєстрована в Росії, Україні, Литві, Іспанії, і в кожній країні потрібно враховувати обставини, щоб визначити, чи схожа вона, чи ні, чи була більш рання реєстрація, чи ні, чи ввійшла вона в загальне вживання, чи ні.

— Справа про законність реєстрації ТМ «Корвалол-Дарниця» триває вже 15 років. Чи є такий строк розгляду нормальним для таких справ?

— Це справа — рекордсмен. Поєдналися багато чинників, які вплинули на строк розгляду, але це, звичайно, унікальний випадок, не впевнений, що у світовій практиці є приклад такого тривалого розгляду насправді досить тривіального судового спору про торговельну марку.

— Ви відстежуєте ситуацію щодо питання ТМ «Цитрамон-Здоров’я» і «Цитрамон-Дарниця»? Чи можна провести якісь паралелі із ситуацією, що стосується «Корвалолу»?

— «Дарниця» наполягає на реєстрації назви ліків «Корвалол-Дарниця», яка дуже схожа на «Корвалол» від «Фармак», проте водночас не дозволяє підприємству «Здоров’я» випускати препарат під ТМ «Цитрамон-Здоров’я», тому що виготовляє препарат «Цитрамон-Дарниця». Суди також заборонили реєстрацію препарату «Корвалол-Здоров’я».

Я з цікавістю спостерігаю за діяльністю Верховного Суду, і мені здається, що це той випадок, коли суд не допустить подвійної правозастосовної практики. Я переконаний, що сторона не може в аналогічних питаннях займати різну позицію. Якщо в одному випадку «Дарниця» каже: «Ні, це неможливо», а в другому: «Так, так може бути», то Верховний Суд, наприклад, може дійти висновку, що аргументація «Дарниці» необґрунтована, оскільки суперечить аргументації цієї ж компанії в іншій аналогічній справі.

І якщо «Дарниця» бореться за «Цитрамон» і виграє, вона має бути готова, що в боротьбі за «Корвалол» вона програє.

— Чи не стане рішення про реєстрацію ТМ «Корвалол-Дарниця» прецедентом для масових судових спорів навколо торговельних марок радянського періоду?

— Гадаю, це залежить від того, як буде сформульовано остаточну позицію Верховного Суду в цій справі. За тим формулюванням я не виключаю, що це стане основою для цілої серії перегляду низки реєстрацій.

— Після вичерпання національних способів захисту прав інтелектуальної власності чи є шанс звернутися в міжнародні організації?

— Така можливість є. В сучасній історії української юриспруденції такі випадки були. Певна річ, кожна справа індивідуальна. Випадки звернення до Європейського суду із прав людини чи ініціювання міжнародного інвестиційного спору мали місце й часто-густо приносили позитивний результат для ініціатора такого процесу.

У моїй практиці були ситуації, коли клієнт програвав усі судові інстанції, а потім з’ясовувалося, що рішення ухвалювалися на підставі «корупційних важелів впливу». Так буває, на жаль, суди не завжди ухвалюють рішення, керуючись винятково нормами права. У різних обставинах можна знайти дієвий інструментарій, за допомогою якого можна відновити справедливість. У цьому контексті важливо, щоб клієнт був зацікавлений йти до кінця. Якщо він налаштований серйозно, а юристи професійно взялися за справу, то шанси домогтися справедливості навіть через 15 років істотно високі.

(«Юридична практика» від 01 жовтня 2019 року).