Такий вигляд має ліс-самосів після сокири фермера.
Фото надано автором.
І йдеться не про якісь маленькі площі, а про тисячі гектарів майбутніх борів.
Хоч нібито ми всі екологи...
Волинь одна із найлісистіших областей. Згідно з останніми даними екологічного паспорта регіону, ліси займають 697,6 тисячі гектарів, або 34,6 відсотка її території. Фактично ж їх набагато більше. Є ще не обліковані самосіви. Лише на землях запасу їх майже 2,5 тисячі гектарів. Найбільше в Іваничівському районі — 357 гектарів, Локачинському — 270, Ковельському — 232, Ківерцівському — 199 гектарів. А скільки таких самосівів на земельних паях громадян, не знає ніхто.
Не поспішайте радіти, побачивши на узбіччі молоді сосонки чи берізки, занесені сюди самою природою. Ростуть вони переважно на розташованих поруч із лісом розпайованих сільгоспугіддях, які з різних причин не використовуються за призначенням. І варто комусь накинути на них оком, як попадуть ці деревця під гостру бензопилу чи сокиру. Про один із таких випадків наша газета розповіла в надрукованому 17 вересня матеріалі «Заклав біля бору вогняну міну». В ньому йшлося про декілька гектарів знищеного лісу-самосіву поблизу села Клубочин Ківерцівського району. Фермер, який вчинив так, ніби зробив усе законно: документально ці землі вважаються сільгоспугіддями. Тож він орендує їх для подальшого вирощування овочів чи зернових.
Подумалося: скільки лементу здіймають у місті за кожним зрубаним деревцем, а тут тисячі сосен лягли — і все законно?!
Знайти відповіді на болюче питання вирішили в начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Олександра Кватирка.
Олександр Кватирко.
Фото надано прес-службою Волинського ОУЛМГ.
— Cамозаліснені землі в області становлять майже 2,5 тисячі гектарів. Це не рахуючи тих, що ростуть на земельних паях громадян. Тобто це — землі запасу, які при змінах до законодавства можна було б передати у держлісфонд. Але поки що цього не відбулося. Сільським радам землі із самосівами не приносять жодного прибутку. Очевидно, що їм вигідніше викорчувати такий ліс і віддати поле орендарям, щоб отримувати, умовно кажучи, 300—400 гривень за гектар.
Ми всі в душі екологи. Але коли в органи самоврядування заходить фермер і пропонує за оренду землі реальні кошти, вони стають прагматиками і не звертають уваги на всі застороги.
Фактично виходить, що тисячі гектарів лісів-самосівів абсолютно беззахисні. Свого часу були певні розпорядження, щоб через сільські ради надавалася земля під посадку лісу. Але згодом не було законодавчо передано землі, які заліснилися. І ці молоді ліси нині так само стали беззахисними.
Ліс не ворог, із ним не потрібно воювати
Олександр Кватирко запевняє: з боку управління були неодноразові звернення в органи влади щодо внесення необхідних змін до законодавчих актів, які б урегулювали ситуацію. За умови позитивного розгляду питання такі ліси відповідно б обліковувалися, і лісівники змогли б забезпечити повноцінну охорону, захист та догляди. Але поки що ситуація лишається незмінною.
Як приклад безгосподарності Олександр Михайлович наводить історію з урочищем Полігон у Любомльському районі, де свого часу була військова частина, за якою і був закріплений ліс. Військову частину ліквідували, а ліс нібито передали на баланс міської ради. Фактично його нині ніхто не охороняє.
— Хоч би що казали громади, які хочуть мати комунальні ліси, сьогодні вони не можуть забезпечити їх повноцінну охорону та інші необхідні заходи з догляду, — зазначає керівник лісової галузі області. — Виконання цих на перший погляд простих завдань вимагає фахових знань, людських та матеріальних ресурсів. Зокрема — від початку створення лісових культур (тобто посадки сіянців) до переведення ділянок у покриті лісом землі, тобто шість років роботи і 28—30 тисяч гривень витрат на гектар!
Наочний приклад, як знищили більше двадцяти гектарів лісу, — між селами Оленине і Боровне Камінь-Каширського району. Ліс перебував на балансі сільської ради. Як відомо, на тій території дуже велике скупчення пилорам. У результаті 40—45-річні сосни повністю вирубали.
— Олександре Михайловичу, нещодавно у прес-службі волинських лісівників повідомили, що цього року в області було створено 12 гектарів нових лісів. Так, це добре. Проте. Пригадуються роки, коли такі цифри були значно вищими.
— Раніше під створення нових лісів виділялася земля. Це — 2004—2009 рр. Були розроблені проекти їхньої консервації шляхом заліснення. Щоправда, виділяли землю, непридатну для ведення сільського господарства, а поруч уже самосіви викорчовували. Ситуація була така, ніби держава дає кошти для створення лісів, а тут поруч із її ж мовчазної згоди ліс нищать. Навіть не розроблено механізму самозаміни.
— Свого часу земля передавалася розпорядженням адміністрації, — веде далі досвідчений фахівець. — Мовляв, беріть у користування, а тоді вже зробите правовстановлюючі документи. Заліснилися ті землі. Законодавство змінилося, переведення з сільськогосподарських земель на лісові ніхто не зробив. Нині фактично всі ці площі під загрозою. Ми додали їх у лісовпорядкування, а отримати правовстановлюючі документи дуже складно і дорого. Тоді всі були зацікавлені у збільшенні лісистості. Діяла програма, відповідно до якої кожен лісгосп має посадити площі, рівнозначні одному лісництву.
— Найактивніше це відбувалося з 2002-го по 2008 рік. Сьогодні землю на такі цілі не виділяють узагалі. Тому фактично не створюємо нових лісів, відновлюємо лише площі зрубів. Звідси й така цифра: за минулий рік 23 наші підприємства посадили нових лісів тільки 12 гектарів. І це — на не вкритих лісом галявинах земель держлісфонду. У нас достатньо посадкового матеріалу, є досвід, є механізми. Лише на Волині лісівники могли б за рік висаджувати більше тисячі гектарів нових лісів, — запевнює Олександр Кватирко.
Зелений щит від посухи та суховіїв
Із думками начальника волинського обласного управління лісового та мисливського господарства важко не погодитися. Навіщо витрачати мільйони на створення нових лісів, коли сама природа дарує їх нам? Яка є логіка в тому, коли ми вирубуємо чудові 10—12-річні сосонки, аби посадити там моркву чи капусту, а за кілька кілометрів облогують і теж починають заростати такі ж сільгоспугіддя. Невже складно зробити заміну площ, як це давно практикують у деяких європейських країнах?
Настав, напевно, час законодавчо закріпити відповідальність громадян за використання земельних паїв. Наприклад, облогує, заростає бур’янами п’ять років земля — власник втрачає право на неї. Слід полегшити і узаконення самозаліснених площ. Не можна позбавляти природу права самовідновлюватися. Світ задихається від спеки, суховії завітали вже і на колись багатоводну Волинь. Збільшуючи лісистість, ми стаємо на засторозі цим негативним процесам.
