У селі Солониця, що поблизу Лубен на Полтавщині, урочисто відкрили меморіальну дошку на честь видатного земляка — вченого-агронома, селекціонера, організатора наукових досліджень, етнографа Анастасія Зайкевича (на знімку).
Він жив і працював у ті часи, коли класична вітчизняна сільськогосподарська наука лише народжувалась і вузької фахової спеціалізації ще фактично не існувало. Тож він потрапив до славетної когорти першопрохідців, кожен з яких виплекав стільки, що їхнього персонального доробку вистачило б, здається, на цілі науково-дослідницькі центри й установи. Зрештою, й такі установи тоді ще треба було створювати... До цього процесу Анастасій Зайкевич долучився найактивніше.
У 1877—1915 роках він працював у Харківському університеті, завідував там кафедрою агрономії, організував профільну лабораторію. Повернувшись на батьківщину, продовжував науково-дослідницьку роботу на заснованій ним селекційній дослідній станції у селі Солониця. За його активної участі також неподалік Лубен, у селі Березоточа, 1916 року організували першу вітчизняну дослідну станцію лікарських рослин, яка діє й сьогодні. Як учений-агроном особливу увагу приділяв фізіології дихання коріння рослин. Водночас його по праву вважають одним із провідних селекціонерів цукрових буряків. Успішно працював і над виведенням нових сортів м’яти та деяких інших культур.
Коло наукових зацікавлень та інтересів Анастасія Зайкевича справді вражає. Адже він не просто захоплювався нашими традиційними народними ремеслами, зокрема гончарством, а й так само фахово їх досліджував. Зокрема, написав і видав працю «Мотиви малоросійського орнаменту гончарного виробництва», зібрав першу колекцію опішнянської кераміки, став одним із фундаторів Миргородського керамічного технікуму. Тож зовсім не випадково рік тому меморіальну дошку на честь Анастасія Зайкевича відкрили і в Опішні, на Стіні гончарної слави тамтешнього будинку-музею мистецької родини Кричевських. Учений також популяризував творчість Тараса Шевченка, записував народні пісні для самого Миколи Лисенка.
Та попри все, наші північні сусіди у своїх енциклопедичних словниках продовжують називати його винятково «русскім» ученим-агрономом... З огляду на дворянське походження корифея вітчизняної аграрної науки та ще й захоплення «неблагонадійною» старовиною на батьківщині його ім’я тривалий час також, м’яко кажучи, не популяризували. Віднедавна у Солониці та Полтаві з’явилися «іменні» вулиці на його честь. А відкриття згаданої меморіальної дошки голова Засульської ОТГ Сергій Бондаренко назвав поверненням славетного земляка до рідного села.
Фото з сайту Засульської ОТГ.
