Ще донедавна її прізвище нічого не говорило переважній більшості сумчан, а нині вона — відомий політик загальнодержавного рівня. Тетяна РЯБУХА обрана народним депутатом України у 157-му виборчому окрузі, до складу якого входить більша частина Сум. Разом із багатьма колегами по фракції «Слуга народу» вона — нове обличчя у Верховній Раді, від неї суспільство чекає негайних позитивних змін. Якими вони будуть і, головне, коли — про це та про інше народний депутат розповіла кореспонденту «Голосу України».

Зі школи — у політику

До обрання Тетяна Рябуха працювала вчителькою початкових класів у десятій школі Сум. Це одна із найуспішніших в обласному центрі шкіл, вихованці якої неодноразово здобували найбільше призів на турнірах та олімпіадах. Тому й не дивно, що цей навчальний заклад виплекав урешті-решт іще й масштабного політика.

У Верховній Раді Тетяна Рябуха працює у Комітеті з питань гуманітарної та інформаційної політики, де очолює підкомітет у справах сім’ї та дітей. Її шлях у велику політику розпочався після того, як Володимир Зеленський повідомив про наміри балотуватись у Президенти України.

— У мене було тоді лише одне бажання: долучитися та допомогти Володимиру Олександровичу здійснити ті зміни в державі, яких він прагне, — каже народний депутат. — Я його підтримала і завжди підтримуватиму в усіх починаннях, які працюватимуть на майбутнє України.

— Але ж таких людей у країні — мільйони. Чому саме вас зареєстрували як кандидата від партії «Слуга народу»?

— Усе відбувалось по-сучасному. Володимир Зеленський розпочав свою виборчу кампанію у соціальних мережах. Я зареєструвалась на сайті, після цього відбувались навчання для таких же, як і я, потенційних членів команди, котрі раніше не були в політиці та не обізнані із механізмами, які там діють. Потім я стала довіреною особою Президента у 157-му виборчому окрузі. А коли оголосили про дострокові парламентські вибори, у яких я вже не могла не взяти участі, мені запропонували — і я погодилась. Звичайно, було важко. Я розуміла, що життя повністю зміниться, відокремить мене від тих функцій і того ритму, до яких я звикла. Власне, так і сталось.

Надійний тил не підведе

— Адаптаційний період уже минув чи триває і досі?

— Найважче для мене те, що я зараз повністю відірвана від дітей, від того середовища, яке стало для мене органічним. Думалося, що так, поза шкільним життям, буде навіть простіше, але нині відчуваю, як бракує безпосереднього, живого спілкування з учнями. Хоч насправді я йшла до Верховної Ради саме заради дітей, для яких іще важливіше, аніж для нас, майбутнє України.

— Ви виховуєте 14-річного сина. Чи не боїтесь, що хлопець постраждає через те, що значно рідше спілкуватиметься з мамою та позбавиться частини її опіки?

— Боюся, звичайно. Але й вірю у нього. Ваня — особистість, уже, можна сказати, справжній чоловік, моя опора. Тож усе буде добре. Нам і раніше рідко випадало проводити разом багато часу. Робота у школі вимагає самовіддачі, а під час літніх канікул я працювала директором дитячого оздоровчого табору.

— Ваш син вже усвідомив, що ви стали політиком, і через це й на нього лягає певна відповідальність? Адже тепер будь-який «неправильний» вчинок дитини, якщо такий матиме місце, багато хто спробує використати проти матері...

— Минуло зовсім небагато часу, а він уже змінився. Я це бачу. Я переконана, що він усе розуміє. До речі, у Вані вже брали інтерв’ю. Журналістка запитувала: «Як ти думаєш, чи впорається мама з новими життєвими викликами?» Мені було приємно переглядати відео того інтерв’ю. Ваня запевнив, що мама обов’язково з усім упорається, бо так було завжди. Я всього у цьому житті досягала сама.

Робити велике, не забуваючи про мале

— Не секрет, що будь-які вибори потребують значних коштів. Де ви їх узяли?

— Допомагали люди. Використала також власні заощадження — все, що було. Навіть узяла позику. Але грошей було витрачено не так уже й багато. Люди настільки прагнуть змін у державі, що члени нашої команди під час виборів працювали абсолютно чесно, самовіддано і без найменшої оплати. Було божевільне бажання кардинально зламати ситуацію і було розуміння: або зараз, або ніколи. Власне, така мета рухає нами і досі. Ми прийшли, аби у держави з’явилось майбутнє, а це варте будь-яких зусиль. Але для мене дуже важливо бачити результати своєї роботи, тому не можу звикнути до того, що масштаби держави — це надто великі масштаби, аби сподіватись на негайні зміни.

— Раніше депутати-мажоритарники ходили міністерствами та вибивали гроші на свої виборчі округи: щоб збудувати дитсадок чи відремонтувати дорогу. Можливо, це і є конкретний результат, який хочеться бачити?

— Конкретний результат — це системні і далекосяжні, а не фрагментарні зміни. Водночас відгороджуватися від локальних проблем, від турбот простих людей ми також не маємо права. Тому намагатимусь працювати із максимальною віддачею і на загальнодержавному рівні, й над розв’язанням проблем свого виборчого округу.

— Не так давно регіональні кореспонденти «Голосу України» запитували у читачів газети, яких досягнень вони чекають від нового складу Верховної Ради. Представниця Сумщини, молода мама, зазначила: попри надзвичайно складну демографічну ситуацію в державі, влада мінімально опікується сім’ями з малолітніми дітьми. Зокрема, місячної допомоги держави на виховання дитини віком до трьох років вистачає лише на підгузки. Чи є у вас, як у голови підкомітету у справах сім’ї та дітей, стратегія з цієї проблематики?

— Як голова підкомітету я дуже хочу, щоб у нашій державі зникли будинки-інтернати, а всі діти виховувались у сім’ях — рідних або прийомних. Це  стратегічна мета, над досягненням якої буду інтенсивно працювати. Проблема вимагає невідкладного вирішення. Значні бюджетні кошти, які витрачаються на фінансування інтернатних закладів, де-факто використовуються не за призначенням — не на виховання дітей, а на утримання приміщень та зарплату посадовцям, котрі далеко не завжди приносять користь суспільству. Щодо державної допомоги при народженні дитини та вихованні її до трирічного віку, то вона й справді потребує збільшення. Читачка вашої газети тут абсолютно права. Але я ні для кого не відкрию Америки, якщо нагадаю: аби витратити гроші, треба спочатку їх заробити. Новий уряд змушений працювати у надскладних економічних умовах, коли левову частку доходів державного бюджету доводиться віддавати на погашення запозичень, у тому числі й МВФ. Неможливо одразу залатати всі дірки. Звичайно ж, держава робитиме все можливе для покращення демографічної ситуації, нарощуватиме допомогу сім’ям з дітьми, але наразі жодних цифр я назвати не можу. Можу лише повідомити, що невдовзі це питання обговорюватиметься. Але найголовніше, що ми всі повинні усвідомити: має запрацювати національна економіка, і лише це дасть можливість досягти високих соціальних стандартів. Поступово підвищуватиметься прожитковий мінімум, а разом із ним — усі соціальні виплати.

Фото автора та з родинного альбому народного депутата.