Одним із них є проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо права на зміну по батькові. Прийняття цього законопроекту зумовлено необхідністю виконання рішення Європейського суду (ЄС) з прав людини у справі «Гарнага проти України» (громадянка України пройшла всі українські судові інстанції, але суди відмовили їй у зміні по батькові). Так, у зазначеному рішенні ЄС встановив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на те, що відповідні положення законодавства України, які регулювали питання зміни по батькові, сформульовано недостатньо чітко. ЄС відзначив, що українська система зміни імені є досить гнучкою і особа може змінити ім’я, дотримавшись спеціального порядку з незначними обмеженнями, які застосовні в особливих випадках. Отже, за наявності практично цілковитої свободи зміни власних імені та прізвища обмеження у зміні по батькові не є такими, що належно та достатньо обґрунтовані національним законом.

На відміну від можливості змінити власні ім’я і прізвище, чинне законодавство прямо не передбачає право особи змінювати на власний розсуд своє по батькові. Однак, на жаль, цей проект передбачив зміни лише до Цивільного кодексу і не врахував необхідність внесення змін ще й до Сімейного кодексу. Тому комітет змушений був запропонувати відхилити проект, оскільки, не вносячи зміни одночасно до Цивільного і Сімейного кодексів, проблема не розв’яжеться, а суди і в подальшому відмовлятимуть громадянам, посилаючись на Сімейний кодекс. Однак члени комітету висловили пропозицію доопрацювати це питання і вже з урахуванням усіх аспектів подати новий комплексний законопроект, який нарешті розв’яже цю проблему.

Водночас виникла пропозиція запропонувати законодавцю взагалі відмовитися від по батькові, а іменуватися лише власним іменем та прізвищем. Однак щодо цього питання думки розділилися, а тому, будемо ми й надалі іменуватися прізвищем, ім’ям та по батькові чи лише прізвищем та ім’ям, покаже новий проект та його подальший розгляд Верховною Радою.

Важливим є проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України про порядок примусового виконання рішення суду у трудових спорах. Цей проект має на меті надати дієве забезпечення реального здійснення виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника. Адже, як свідчить практика, далеко не всі роботодавці погоджуються виконати рішення суду і чинять різноманітні пере-
шкоди для поновлення працівника, що, крім часу (а деякі рішення не виконуються роками), тягне за собою і великі суми для виплати працівнику. У свою чергу державний виконавець фізично не може змусити роботодавця вчинити певні дії, маючи повноваження, визначені на сьогодні Законом «Про виконавче провадження». Тому планується створення дієвого механізму, яким є розширення повноважень державного виконавця на винесення постанови про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника та внесення відповідного запису до його трудової книжки. 

Зокрема, пропонується, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника буде виконуватися невідкладно виконавцем на підставі виконавчого документа шляхом видання відповідної постанови про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача. Постанова виконавця буде підставою для виходу працівника на роботу. Проект запропоновано до внесення до порядку денного сесії Верховної Ради.

Проект постанови про забезпечення виконання рішень Конституційного Суду України у сфері соціального захисту населення (стосовно відновлення гарантій, пільг і компенсацій для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність «ветеранського» закону, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, чорнобильців та осіб передпенсійного віку) також запропоновано внести до порядку денного Верховної Ради. Цією постановою, зокрема, пропонується Кабміну невідкладно вжити заходів з метою забезпечення фактичного виконання рішень Конституційного Суду і в разі необхідності подати на розгляд Верховної Ради пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України на 2019 рік для забезпечення виконання положень за
значених законів.