Людей, які займаються захистом і просуванням певних інтересів у парламенті на Заході зазвичай називають фахівцями з лобіювання. Лобіювання з метою впливу на політичні рішення широко поширене у світових парламентах і розглядається як частина демократичного процесу і важливе джерело інформації для законодавців.
Вітчизняні законотворці також вирішили, що прийшов час перетворити лобізм на справжній інститут, чітко прописавши всі критерії та вимоги до всіх гравців у відповідному законодавстві. Цьому питанню був присвячений круглий стіл: «Інституціалізація лобіювання в Україні», який організували Комітет Верховної ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування спільно з Комітетом Верховної Ради з питань правової політики. Загалом ця ідея не нова, починаючи з 1999 року до парламенту було внесено п’ять законопроектів, проте досі не було політичної волі для їх ухвалення. Нині вона є.
«Президент поставив перед нами жорстке завдання звести рівень корупції в Україні до мінімуму, ліквідувати законодавчі норми, які містять корупційні ризики, осучаснити законодавство, щоб воно відповідало вимогам часу та базувалось на кращих світових практиках. Лобіювання — це діяльність, яка має високі корупційні ризики. Тому держава та суспільство повинні мати вичерпну інформацію та чітке розуміння: хто, в чиїх інтересах та як впливає на органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Особливо це стосується законодавчого лобізму, адже ми не раз мали можливість пересвідчитися, що внесені з подачі певних осіб правки в законопроекти ставали проблемою для мільйонів громадян України», — зауважив голова Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Андрій Клочко.
Голова Комітету з питань правової політики Ірина Венедіктова у свою чергу зазначила: попри те, що інститут лобізму в тій чи іншій формі існує вже давно, дуже важливо, як відповідний закон сприйматимуть у суспільстві. За словами депутата, є професійні гравці, які розуміють, про що йдеться, а є пересічні громадяни, які також мають підтримувати інституціалізацію лобізму. «Тому нині наша діяльність має бути спрямована не лише на вузьке професійне коло, а й на широкий загал», — сказала вона, зауваживши, що результати соцопитувань свідчать: 30 відсотків громадян негативно ставляться до цього явища. «Тому важливо напрацьовувати такі механізми, які будуть зрозумілі і доступні населенню. І першим кроком має стати велика роз’яснювальна робота», — сказала вона.
Представник Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський акцентував увагу на тому, що діяльність із лобіювання не повинна нести за собою негативні наслідки для держави та суспільства, досягати вузькокорпоративних цілей. Натомість вона має підвищити якість правового регулювання, що принесе загальну користь державі та суспільству. «Не в усіх сферах допускається лобістська діяльність. Є вразливі для суспільства і держави сфери, у тому числі питання безпеки, розвідки, тож це не ті сфери де може здійснюватися лобістська діяльність», — наголосив він, додавши: щоб будь-яка діяльність із проштовхування була зрозуміла і не викликала двояких оцінок, необхідно, щоб вона мала чітке нормативне регулювання. Тому закон украй необхідний і буде ухвалений.
