На знімку: студенти та їхні наставники у музеї с. Лохове.
П’ятий рік поспіль наукові співробітники Закарпатського музею народної архітектури і побуту та історики Ужгородського національного університету провели комплексну етнографічну експедицію. Нинішній маршрут пролягав Мукачівським районом.
До організації та проведення вже традиційної тритижневої етнографічної практики студентів-істориків УжНУ долучилися наукові співробітники ужгородського скансену: директор Василь Коцан, старші наукові співробітники Василь Король і Михайло Рекрутяк.
Організації наукових досліджень сприяли представник Мукачівської райдержадміністрації Олександр Богів, бобовищенський сільський голова Володимир Козак, директор Бобовищенської середньої школи Галина Касинець. Саме ця школа стала базою для учасників експедиції, де були створені всі необхідні побутові умови. Пошукам музейників і студентів та науковців УжНУ, окрім уже згаданих осіб, сприяли Людмила Когутич — завідувачка Будинку культури в с. Лохове, Ірина Бабіля — завідувачка бібліотеки села Микулівці, Ганна Біличко — завідувачка Будинку культури в с. Копинівці, Світлана Бобела — директорка початкової школи у с. Щасливе, а також місцеві історики-краєзнавці Дмитро Болдижар з Бобовища, Петро Куцкір та Наталія Герц з Лохового.
Велика кількість цікавих розповідей старожилів про традиційну культуру та побут місцевого населення супроводжувались фотофіксацією автентичних пам’яток старовини.
Василь Коцан, до прикладу, керував групою з семи студентів, які збирали матеріал про традиційні сільські ремесла та промисли, народне житло та вбрання, традиційну родинну та календарну обрядовість. Василь Король зі своєю групою досліджував народну магію, медицину, лікарські рослини, демонологічні персонажі, замовляння. Михайло Рекрутяк фіксував матеріали про особливості сімейного побуту, впливи трудової еміграції в країни Західної Європи та Америки в першій половині ХХ ст., вплив Першої та Другої світових воєн і їх наслідків на структуру сім’ї та шлюбні стосунки у цих селах.
— За три тижні експедиції тематичними підгрупами опитано понад двісті респондентів, зроблено понад три тисячі фотографій, на яких фіксувалися традиційні житлові та господарські споруди, побудовані у 20—60-х рр. ХХ століття, народний текстиль (рушники, скатертини, серветки, доріжки («покрівці»), настінні вишиті килимки), керамічний посуд, ткацький реманент та інше, — розповідає директор Закарпатського музею народної архітектури і побуту, кандидат історичних наук, доцент УжНУ Василь Коцан. — Також записано цікаві розповіді про звичаї та обряди, пов’язані з народженням дитини, всі етапи народного весілля, особливості поховальних та поминальних обрядів, відзначення таких релігійних свят, як Різдво та Великдень. Майже сто речових пам’яток старожилами подаровані учасникам експедиції. Серед них — взірці народного вбрання, тканини інтер’єрного призначення, гончарні вироби, знаряддя ткацького промислу (куделі, веретена, потак, ничильниці), дерев’яні корита, дійниця, спеціальний пристрій для обпалювання свиней («фурчак»), плетена дитяча колиска («більчув»)... Усі знайдені артефакти стануть чудовим поповненням фондів ужгородського скансену та університетського архіву лабораторії етнології, фольклористики і краєзнавства імені Михайла Тиводара.
Фото надано автором.
