У кожної країни — свої традиції зустрічати Новий рік. Якщо про те, як це відбувається у нас, на Заході та в Америці, добре відомо, то звичаї Сходу для багатьох залишаються таємницею. Дописувач нашої газети з Токіо відкриває завісу японської зимової феєрії.

Насняться сім богів — збудуться мрії

Новий рік в Японії приходить з ударами дзвонів, що лунають опівночі в усіх буддійських храмах. Їх має бути 108, адже саме стільки пагубних гріхів загрожує людині. З кожним ударом людина очищається від одного з них і, сповнена чистоти, входить у Новий рік.

Вважається, що в цей час на чарівному кораблі припливають сім богів щастя. Кожен із них символізує удачу, щирість, приязнь, гідність, довголіття, великодушність, доброчинність. Тому так охоче японці розкуповують картинки із зображенням семи богів на борту вітрильника. Їх можна покласти під подушку, і якщо в новорічну ніч вони насняться — то вірний знак, що найдивовижніші мрії здійсняться.

Починаючи з новорічної ночі і в наступні дні японці ходять до храмів: і синтоїстських, і буддійських. Підраховано, що в перший тиждень року паломництво здійснюють до 80 відсотків мешканців країни. І не тому, що японці такі побожні. Це — давня традиція, а традиції у цій країні вміють шанувати. Черги до храмів нагадують нескінченну людську ріку. Наприклад, до храму Мейджі в Токіо у перші дні січня приходять близько 3,5 мільйона японців. Вони загадують бажання, купують амулети і стріли, що захищають дім та сім’ю від злих духів і хвороб, із спеціальних скриньок виймають передбачення на рік.

Палянички «мочі», як наш «олів’є»

Кожен будинок японця до Нового року теж пере-творюється на храм. Його прикрашають «кадомацу» — своєрідним оберегом, який виготовляють із сосни (символ довголіття), бамбука (символ стійкості), сплетеної з рисової соломи мотузки (захист), прикрашеної гілками папороті (здоров’я), маленькими японськими мандаринами, водоростями й сушеними креветками. Кожна з цих складових має сакральний зміст.

Перед Новим роком кожна господиня готує їжу на три дні. Новорічне частування подають у гарних триповерхових коробках, кожен шар складається зі страв, які також мають символічне значення. Тут і дрібна риба та ікра оселедця, що символізують продовження роду, рулет із червоної та білої риби (кольори прапора Японії) — для процвітання країни, чорні соєві боби — для здоров’я, водорості — для радості... І обов’язково палянички «мочі» з клейкого рисового тіста — як побажання багатства та процвітання. У новорічну ніч японці споживають «соба» — довгу гречану локшину з особливим соусом — символ довголіття без бід і напастей.

Уранці 1 січня на них чекає наваристий суп «дзоні» — з овочів та риби, прикрашений цедрою лимона, нарізаною у вигляді хвої. А 7 січня японці їдять рисову кашу із сімома травами — для закріплення і відновлення здоров’я, дещо запущеного після Нового року. Трави продають у готових мішечках у супермаркетах: тут і цикорій, і ріпа, і глуха кропива...

3,5 мільярда поштівок

Перший ранок Нового року в кожній сім’ї пов’язаний із читанням вітальних поштівок. У країні найвищих технологій з давніх-давен збереглася традиція відправляти й отримувати вітальні листівки. Найлінивіші користуються тими, які пропонує пошта, інші — готують листівки власноруч, виявляючи фантазію і здібності. За статистикою, на Новий рік по країні доставляється 3,5 мільярда (!) поштівок. На кожного мешканця Японії, включно з немовлятами, припадає по 30 таких привітань. Щоб вони вчасно потрапили до адресата, встановлюють спеціальні новорічні поштові скриньки, і практично одночасно за 1—3 січня усім адресатам доставляють листівки.

У перші після Нового року робочі дні в магазинах та універмагах можна купити «мішок зі щастям» — паперовий пакет, в якому знаходять все, що завгодно: від побутових дрібничок до ключів від машини. Залежно від того, в якому магазині купувати і скільки платити. Мішок може коштувати від 1000 єн (ста гривень) до мільйона. І в результаті, вистоявши неабияку чергу за «щастям», можна одержати щось абсолютно непотрібне. А точно виграє від дійства магазин, якщо йому вдасться швидко розпродати різний непотріб.

У другий понеділок січня в Японії відзначають День повноліття. Національним це свято стало після Другої світової, хоча відзначається понад тисячоліття. Іменинниками стають хлопці й дівчата, яким виповнилося 20 років. Від цього дня молоді люди мають право брати участь у виборах, на них поширюється трудове законодавство, право укладати банківські та торгові угоди. На свято повнолітні японці та японки йдуть до храмів, їх запрошують до місцевих органів влади, вітають, вручають подарунки. Напередодні Дня повноліття у стародавній столиці Японії — Нара, де й виникла ця традиція ще 714 року, на горі Вакакусаяма здійснюють обряд спалювання старої трави, щоб дати дорогу молодій.

14 січня — на наш старий Новий рік — завершують Новорічні свята і в Японії. У деяких храмах запалюють багаття, в які вкидають різні новорічні прикраси.

Українське коріння кращого сумоїста країни

Зазвичай з 15 січня в Токіо розпочинається двотижневий турнір борців сумо. Одним із найвидатніших сумоїстів Японії був Тайхо Кокі (справжнє ім’я — Кокі Ная), батько якого — уродженець Харківської області Маркіян Боришко — опинився на Сахаліні після громадянської війни, а після Другої світової, коли туди прийшла радянська армія, сім’ю розлучили. Батька забрали в табори, а матір із сином виселили на Хоккайдо. Тайхо Кокі за свою кар’єру переміг у 32 турнірах. Його успіх ніхто не перевершив. Рік тому, коли його не стало, центральні телеканали перервали трансляцію турніру, щоб показати найвизначніші фрагменти його перемог.

«Чорти з дому — щастя в дім!»

Завершуються зимові свята 3 лютого, коли відзначають другий, або, як його називають, справжній, японський Новий рік. Це «сецубун» — свято виганяння демонів. Він настає, коли за місячним календарем весна змінює зиму. Цього дня демонам кажуть: «Чорти з дому — щастя в дім!». І кидають смажені боби у все, що ворушиться. Буває, тато чи мама одягають маску чорта, і діти із захватом «бомбують» їх бобами. Шпурляють боби і в храмах, і в кожному з них намагаються зробити цю процедуру якомога веселішою. Наступний день має назву «рішшюн» — перший день весни. І справді, на той час у тихих затишних місцях уже розквітає слива — вона не така, як у нас, і цвіте подекуди ще тоді, коли навколо лежить сніг (якщо він взагалі лежить). Але й зима ще не здає позиції, і саме на початку лютого на Хоккайдо, найпівнічнішому острові Японії, розпочинається фестиваль крижаних скульптур, куди прагнуть потрапити не тільки японці, а й численні туристи, адже такого високохудожнього видовища просто неба ніде більше не побачиш.

 

Токіо.