Від успішності господарювання залежить доля соціальних проектів
ТОВ «Золотий колос-2012» донедавна керував Сергій Качаненко. Земляки кажуть, що Сергій Леонідович був хорошим фермером і справедливою людиною. Як мінімум — пайовиків він не ображав, громаді допомагав, господарство розвивав... Від Антона Сергійовича, наймолодшого фермера в районі, після смерті батька очікують того самого.
«Перший рік ми жнивували без батька, — зауважує Антон Качаненко (на знімку), який мусив швидко опановувати науку управління господарством, котре обробляє 1300 гектарів землі, має власний млин і тваринницьку ферму. — Знаю, люди сподіваються, що запроваджена батьком соціально-економічна політика підприємства не зміниться. Співпраця з пайовиками на пільгових умовах триватиме й далі. Тобто, як і раніше, ми допомагатимемо (безоплатно) тим, чия земля в обробітку товариства, із сівбою, оранкою, збиранням врожаю.
Допомога сільській школі також залишається в наших пріоритетах. А ще я хочу завершити впорядкування подвір’я біля церкви, яку збудував у Тарасівці мій батько, — складає собі «план до двору» Антон Сергійович, учорашній випускник Центральноукраїнського національного технічного університету, який закінчує його сестра-близнючка Ірина. — Там треба встановити гарний паркан і ворота...»
Антон Сергійович прийняв у спадок від Сергія Леонідовича ще один незмінний порядок — доставляти пайовикам додому з млина борошно чи, приміром, макуху. Зерно й насіння для «своїх» збивають у рахунок пайових виплат, котрі в Тарасівці, де розмір земельної ділянки — 4—5 гектарів, минулого року становили в грошовому еквіваленті 15 тисяч гривень. У Козирівці наділи більші — 7—8 гектарів. Середній розмір пайових виплат — 18 тисяч гривень. Цього року, обіцяє молодий фермер, пайові платежі зростуть.
...Доки в господарстві гаряча пора і на вагову заїздять вантажівки зі збіжжям, молодий керівник власноруч записує в свій «гросбух» показники, від яких так чи інакше залежить не лише подальше існування господарства, а й доля соціальних проектів «Золотого колоса». Поєднувати роботу — цілком у стилі підприємства, котре працевлаштувало п’ятнадцять сільських мешканців. Наприклад, керуючий господарством Андрій Мацак допомагає дітям покійного товариша й шефа освоїтися в бізнесі. Якщо треба, сам виводить у поле сівалку. Та й Антон легко пересідає зі свого комфортабельного джипа в кабіну сільськогосподарської техніки. Він звик до поля й до села з дитинства, «канікулярна» частина якого минула неподалік, на бабусиній садибі в Козирівці...
«...А ще хочу купити для села автобус, — ділиться задумами молодий господарник. — І запровадити кілька постійних рейсів до Новгородки та Кропивницького. — Для пайовиків проїзд буде безплатним».
Така інформація не може не тішити жителів Тарасівки і довколишніх сіл, куди сьогодні жоден автобус не заїздить.
Фото Івана КОРЗУНА.
