Світлана й Олександр Чеботарьови вирощували цьогоріч 52 сорти картоплі.
Фото автора.
Чеботарьови експериментують з бульбою два десятки років
П’ятдесят два сорти бульб вирощував нинішнього року Олександр Чеботарьов разом з дружиною-педагогом Світланою. Картоплярем-випробовувачем називає себе чоловік. Чому? Як родині вдається удвох доглядати чималу ділянку в 35 соток, та ще й так, що у сусідів не вродило, а в Чеботарьових урожай не гірший від минулорічного?
Картопля нинішньої осені погано вродила. Не дивно, що вартість бульб на ринку побила рекорди попередніх років. Сім’я Чеботарьових з Іллінців на Вінниччині не скаржиться — у них урожай гарний. Зібрали бульб стільки, як торік. Обоє охоче діляться секретами. При цьому дивують ставленням до справи. Чи не вперше зустрів людей, які займаються картоплярством у своє задоволення.
— Картопля для мене — це заняття для душі після роботи в школі, — каже Світлана. Ще й усміхається у відповідь на моє здивування.
Нинішнього року Чеботарьови збирали бараболю цілий місяць. Трохи доньки допомагали після роботи або у вихідні. Одна працює лікарем, інша — у соціальній службі. Їм цікаво, як вродив один сорт, порівнюють з урожаєм з іншого. Сорти у них різні — і урожай різний.
З Чеботарьовими познайомився на експозиції «Дім. Сад. Город» у виставковому центрі кінотеатру Коцюбинського у Вінниці.
Чоловік назвав себе картоплярем-випробовувачем. Постійно оновлює насіннєвий матеріал. Тому й випробовувач. Нинішнього року в них на ділянці росли 52 сорти бульб.
Олександр звертає увагу на бульби чорнильно-синього кольору. Розрізає навпіл. Всередині такий само колір.
«Солоха» не тільки смакує, а й лікує
— Це сорт «Солоха», — пояснює фермер. — Його вивели українські вчені з Інституту картоплярства. Таку бараболю рекомендують для діабетиків. Вона має більшу кількість корисних речовин, ніж звичайні бульби.
За словами співрозмовника, у бульб сорту «Солоха» міститься у чотири рази більше таких антиоксидантів, як зеаксантин та лютеїн. Це якщо порівнювати з картоплею, у якої жовта або біла середина.
Чоловік стверджує, що науковцями доведено: пігмент антоціан — сильний антиоксидант і сприяє оздоровленню кровоносної системи.
Світлана уточнює, що така картопля при варінні розсипчаста. Крім того, що корисна, ще й смачна. Приємний смак відчувається за будь-якого способу приготування — смажена, товчена, варена в борщі чи супі. Вона ще й має оригінальний вигляд на тарілці, бо зберігає колір навіть після теплової обробки.
Треба обробляти коріння
— Якби я не обробляв коріння, то теж не мав би урожаю, — розповідає Олександр Чеботарьов. — Сусіди цього не роблять, і в них не вродило цього року. Ось вам порівняльний приклад, як кажуть, через межу. Клімат змінився. Верхній шар ґрунту пересихає. Якщо рослина має корінь приблизно 30 сантиметрів, звідки вона візьме вологу?
Уже декілька років Чеботарьов обробляє картоплю укріплювачем для зміцнення коренів. Називає декілька типів препарату. Крім того, підживлює мікроелементами, стимуляторами росту. На практиці робить це так: в одне відро зливає чотири препарати: мікроелементи, гумат калію, стимулятор рівал і укорінювач сізарін. Розчином кропить листя. За його словами, у такий спосіб зміцнює корені бульб.
— Починати кроплення треба як тільки картопля зійшла, — уточнює чоловік. — Закінчувати — після цвітіння. Скільки разів? Можна хоч кожен тиждень. Я обробляв лише тричі. Вродило добре. Так само обробляю овочі.
У мішках гарно «дихають»
Чеботарьови виробили власну методику підготовки бульб до садіння, а восени — до закладення на зберігання. Вона базується на досвіді інших картоплярів, а також на порадах науковців.
— Перед садінням бульби треба прогріти, — зазначає Олександр. — Дістаємо картоплю на початку березня. Найкращий час — приблизно 5-8 число. Дивимося місячний календар, там зазначаються сприятливі дні. Але і без календаря можу сказати, що саме в такі терміни виставляємо насіння для прогрівання.
Пояснює, що прогріватися бульби мають упродовж місяця. Далі фермер стежить за ґрунтом. Земля має бути не суха і не перезволожена.
— Коли на глибині 10 сантиметрів температура плюс 5—6 градусів, значить ґрунт дозрів, в таку землю можна класти бульби, — наголошує співрозмовник.
Перед садінням роблять ще одну операцію — захищають від жуків. Розстеляють бульби одним шаром, з обприскувача обробляють препаратом від жуків. Одразу, не давши висохнути, збирають у мішки. Висихають уже в мішках. Головне, що бульби обробили.
Взимку зберігають теж у мішках. Мішки з матеріалу, що дає можливість бульбам «дихати».
— Перед тим, як закласти на зиму в погріб, треба три-чотири тижні потримати у темному місці, наприклад, у хліві, — пояснює Олександр. — Для чого? За цей час мине інкубаційний період хвороб, яких бульби набралися з ґрунту. Такі картоплини згниють.
Їх відбираємо, а в погріб закладаємо здорові. Дрібну картоплю роздаємо сусідам, знайомим.
Що ви садите? З вас люди сміються...
У перший рік незалежності Чеботарьови повернулися до батьків Світлани в Іллінці. До того проживали у російському Ростові. Допомогли якраз мамі й татові посадити город. Крім картоплі, у них нічого не росло — бо нічого іншого не садили.
— Яка малина? Яка полуниця? Бараболя має рости, — згадує Світлана, як мама відповіла на її прохання вирощувати не тільки картоплю.
Після цього попросили у батьків виділити їм земельну ділянку, щоб самим господарювати. До речі, нині вирощують і овочі, і фрукти, і ягоди. Росте полуниця, виноград, жимолость, кизил, смородина, яблуні, груші, сливи, хурму посадили...
— На той час я перебувала у декретній відпустці, — продовжує Світлана. — Начиталася багато про картоплю. Захотілося спробувати вирощувати різні сорти. Поїхали у Київську область на науково-дослідну станцію картоплярства. Купили декілька сортів...
— Діти, що ви садите? З вас люди сміються, ці бульби на горох схожі, — згадує розмову з мамою Світлана. — Так було навесні. Зате восени сусіди дивувалися з того, яка картопля виросла. Мама казала, що не повірила б, якби не бачила, яке насіння садили.
Понад 20 років Чеботарьови експериментують з бульбами. Олександра й Світлану знають науковці на дослідній станції картоплярства. З ними діляться насінням, а вони — досвідом його вирощування. Кажуть, можна вже наукову роботу писати. За більш як 20 років дослідили приблизно сто сортів бараболі.
