Зокрема, одним із них є проект закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку», внесений Президентом як невідкладний. Його завданням визначили комплексне врегулювання питань організації діяльності Верховного Суду задля виконання останнім основного свого завдання — забезпечення єдності та сталості судової практики. Крім того, законопроект має на меті збалансування навантаження справами між різними юрисдикціями та повинен сприяти швидкому розгляду справ. Як зазначалося на засіданні, сьогодні склалася ситуація, за якої Верховний Суд унаслідок недосконалого механізму підстав касаційного оскарження може дійти взаємовиключних правових висновків. Таким чином, передбачена законом процедура допуску до касаційного оскарження судових рішень не сприяє виконанню Верховним Судом свого основного завдання — забезпечення сталості та єдності судової практики, а відтак, і дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів принципу верховенства права. У зв’язку з цим пропонується запровадити систему допуску та фільтрів для касаційного оскарження, передбачивши, що таке оскарження може мати місце у виключних випадках, коли потребує вирішення саме питання застосування норми матеріального та/або процесуального права, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Також проектом передбачаються норми, які мають нівелювати можливість зловживання учасниками справи своїми процесуальними правами, зокрема, спрощується порядок розгляду відводів судді в разі подання такого відводу напередодні або в день засідання; вилучаються деякі види забезпечення позову, натомість забороняється вжиття заходів забезпечення позову, які мають своїм наслідком припинення, відкладення чи зупинення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних процедур, які проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта в складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну процедуру. Цей проект включено до порядку денного, однак уже на цій стадії він отримав низку гострих зауважень від окремих членів комітету.

Соціально важливим є проект закону «Про заборону на продаж єдиного житла боржника» (щодо заборони звернення стягнення на єдине житло боржника за деякими видами заборгованості), яким пропонується ввести додатковий захист права на житло. При цьому законопроект не передбачає такого захисту в разі, якщо боржник свідомо вніс як заставу своє єдине житло (будинок чи квартиру) або частку в ньому. Проблема пов’язана з високою вартістю тарифів на житлово-комунальні послуги та енергоресурси для населення з одночасним стрімким падінням купівельної спроможності та рівня доходів громадян. Сукупність цих обставин призводить до збільшення заборгованості людей за житлово-комунальні послуги при споживанні енергоресурсів навіть у мінімальній кількості, яка необхідна для життя. Незважаючи на існування системи субсидій, що, звісно, пом’якшує цю проблему, отримати їх можуть не всі. Тому існує високий ризик формування безнадійної заборгованості людей за житлово-комунальні послуги та енергоресурси, а відтак — можливість втрати єдиного житла.

Також комітетом розглянуто проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування фінансування політичних партій з державного бюджету», яким пропонується скасування обов’язку держави з фінансування політичних партій та відповідно перерозподілу коштів державного бюджету на фінансування соціально значущих видатків. Його автор вважає, що надання грошової підтримки політичним партіям в умовах кризової ситуації в економіці країни, значного недофінансування соціальної сфери є вкрай несвоєчасним і його можна впроваджувати в майбутньому після стабілізації ситуації в країні та досягнення стабільного економічного зростання.